7 грудня до Всесвітнього дня української хустки в Овруцькій бібліотеці імені Андрія Малишка та в Житомирському обласному краєзнавчому музеї відкрили експозиції з хусток, яким понад 120 років. Про це Суспільному розповіла бібліотекарка Валентина Коновальчук та науковиця музею Надія Борисова.
В Овруцькій центральній бібліотеці зібрали експозицію із 103 хусток, які носили на Поліссі. Серед них: опинанка, заматанка, бавлянка, полька, вовнянка, тернова, батистова, простенька.
Всю колекцію хусток у селах Великофоснянської громади зібрала Валентина Галкіна. Найдавнішій хустці з колекції понад 103 роки.
"Це хустки зібрані Валениною Галкіною, – каже бібліотекарка Валентина Коновальчук. – Ось, наприклад, така хустка, яка називалася вовнянка. Вона зв'язана з великими мохрами і була дуже тепла. Ця хустина датується кінцем XIX століття. Цією колекцією хочеться показати, що всі ці хустки носили наші жінки на Поліссі. Ось були у нас ще і такі хустки, які називалися чорнечі. Це кашемірова хустина, їх носили монашки".
Науковиця відділу етнографії Житомирського обласного краєзнавчого музею Надія Борисова говорить, що зібрана в Овручі колекція хусток є унікальною, оскільки в ті часи, коли ці хустки були виготовлені, вони були дорогими.
"Колись, даруючи хустку, вважалося, що це був досить цінний дарунок", – сказала науковиця.
Понад 100 хустин зберігається і у Житомирському обласному краєзнавчому музеї. Серед яких, за словами Надії Борисової, також є унікальні.
"Зокрема одна з найдавніших хусток – це намітка, яка відома була ще за часів Київської Русі, ще в ХІ столітті. Вона була схожа на рушник довжиною п'ять метрів, декорована з обох країв тканими червоними смужками. Смужки служили оберегами. Також відома ще одна хустка – пулка. Також унікальна, вона з Ємільчинського району. Чому пулка? Тому що раніше була говірка і люди вимовляли не "половинка", а "пулувинка". І на хустці багато закодованих оберегових знаків", – сказала Надія Борисова.
Перед пов'язуванням хустки жінка обов'язково повинна була підготувати голову. Для цього використовували обруч-кибалку. В краєзнавчому музеї зберігається виготовлений з ліщини, конопель та соломи обруч-кибалка.
"Жінка одягала кибалку на голову, своє довге волосся замотувала на кибалку, а вже пізніше, поверх цієї кибалки, для того, щоб волосся тримало форму, одягали чіпці, які виготовляли з льону. І ось жінка, вдягнувши таку кибалку, чіпця й одягнувши поверх хустку-пулку завжди виглядала охайною і була "захищеною" оберегами від різних негараздів", – розповіла у коментарі Суспільному науковиця відділу етнографії Житомирського обласного краєзнавчого музею Надія Борисова.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
