Перейти до основного змісту
"Як не ми, то хто?": переселенка з Херсонщини у Житомирі плете сітки та допомагає підрозділу сина-військового

"Як не ми, то хто?": переселенка з Херсонщини у Житомирі плете сітки та допомагає підрозділу сина-військового

Після 11 місяців життя в російській окупації жителька Берислава на Херсонщині Катерина Богомолова разом із чоловіком переїхала до Житомира. Тут жінка долучилася до волонтерства: плете маскувальні сітки, збирає допомогу для військових та підтримує підрозділ, у якому служить її син. Про життя після окупації, волонтерську діяльність та спогади про рідне місто Катерина розповіла кореспондентам Суспільного.

Катерина Богомолова — переселенка з Херсонської області. До Житомира жінка разом із чоловіком переїхала у листопаді 2022 року. Через два місяці після переїзду почала плести маскувальні сітки.

"У бібліотеку я потрапила в перші місяці 2023 року і побачила, що люди тут плетуть сітки. А коли мій син пішов на фронт — через три-чотири місяці після деокупації добровольцем вступив до війська — я зрозуміла, що це треба робити. Як не ми, то хто? Є вільний час, є вільні руки, то ми це робимо", — розповіла Катерина Богомолова.
"Як не ми, то хто?": переселенка з Херсонщини у Житомирі плете сітки та допомагає підрозділу сина-військового
Катерина Богомолова плете маскувальну сітку. Житомир, 23 червня 2026 року. Суспільне Житомир

Плести сітки жінка ходить, як на роботу.

"Син не говорить, що воює. Він говорить, що працює. Як він працює, так і я працюю. У нас плани одні: допомагати, як можемо, скоріше наблизити перемогу, щоб настав мир. Не знаю, де буде наша доля — чи на землі Херсонській, чи на землі Житомирській. Ми вже звикли не думати про майбутнє. Живемо сьогоднішнім днем. Головне, щоб цей день був насичений, продуктивний і будь-яким способом допомагав нашим бійцям", — сказала волонтерка.
"Як не ми, то хто?": переселенка з Херсонщини у Житомирі плете сітки та допомагає підрозділу сина-військового
Маскувальна сітка. Житомир, 23 червня 2026 року. Суспільне Житомир

Для взводу свого сина Сергія Катерина збирає гроші на автомобілі та відправляє військовим посилки з харчовими наборами. У цьому їй допомагають місцеві благодійні організації та небайдужі житомиряни.

"Гуртом добре і батька бити. Я ніколи не думала, що в Житомирі можна отримати таку допомогу не для одного сина, а для його взводу. Допомагають "Справжні українці", "Червона калина Полісся", бібліотека. Червоний Хрест допомагає кормом для котів. У кожного з хлопців на передовій є коти. Вони не рятують життя, але допомагають військовим залишатися морально стійкими. Погладив котика — і вже є якась енергія", — розповіла Катерина.
"Як не ми, то хто?": переселенка з Херсонщини у Житомирі плете сітки та допомагає підрозділу сина-військового
Коти на маскувальній сітці. Житомир, 23 червня 2026 року. Суспільне Житомир

За словами Катерини Богомолової, донати від благодійників допомагають не лише матеріально, а й підтримують моральний дух військовослужбовців.

"Чотири машини вони купили самі. І четверту вони розбили. Вони були у відчаї. Я сказала: "Хлопці, чим зможу — допоможу". Ми відкрили збір. Відгукнулися і мої родичі, і знайомі, і земляки, і житомиряни. За тиждень зібрали 100 тисяч гривень. За такі гроші машину не купиш, але це підняло їхній моральний дух. Вони побачили, що не залишилися самі", — сказала волонтерка.
"Як не ми, то хто?": переселенка з Херсонщини у Житомирі плете сітки та допомагає підрозділу сина-військового
Переселенка з Берислава Катерина Богомолова у Житомирі плете сітки для фронту та допомагає сину-військовому. Житомир, 23 червня 2026 року. Суспільне Житомир

Катерина народилася і все життя прожила у Бериславі на Херсонщині.

"Це правий берег Дніпра — високий, скелястий, дуже красивий. Моє місто — одне з найстаріших у Херсонській області. Колись тут була турецька фортеця Кизикермен. Але, на жаль, того міста, яке я знала, вже немає. Це був районний центр, де всі один одного знали, спілкувалися, товаришували. Наш край був багатий пшеницею, садами та виноградниками", — пригадала жінка.

В окупації разом із чоловіком Катерина прожила 11 місяців.

"Те, що ми побачили в окупації, показало нам їхнє ставлення до людей. Вони нікого не шкодували, нікому не співчували і нікого не поважали. У кожному домі шукали так званих бандерівців, не розуміючи, що Бандери давно немає в живих. Шукали зброю, проводили обшуки. А поводилися дуже погано", — розповіла Катерина Богомолова.

Жінка сказала, що після життя в окупації зненавиділа російську мову.

"Коли ми пожили в окупації, я зненавиділа тих людей, ту мову і перейшла на українську. Спочатку був суржик, потім, якщо зі мною хтось розмовляв російською, — я переходила на російську. А згодом вирішила: незалежно від того, якою мовою до мене звертаються, я говоритиму українською. Хоч це й було непросто", — сказала Катерина.
"Як не ми, то хто?": переселенка з Херсонщини у Житомирі плете сітки та допомагає підрозділу сина-військового
Катерина Богомолова плете маскувальну сітку. Житомир, 23 червня 2026 року. Суспільне Житомир

Кореспондентам Суспільного Катерина розповіла, що, попри втрати та пережите, намагається жити сьогоднішнім днем.

"Я перехворіла домом, я перехворіла втратами. Уже не живу минулим і не живу майбутнім. Я живу теперішнім днем", — додала волонтерка.

Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok

Топ дня
Вибір редакції
На початок