24 червня православні християни святкують Різдво Івана Предтечі — на честь дня народження Івана Хрестителя. На цю дату також припадає і свято Купала, яке з дохристиянських часів відоме обрядами з вінками біля водойм, нічними вогнищами, молодіжними забавами та ритуалом пошуку цвіту папороті в середліссі.
Чому ці два свята різного походження виявилися поруч у календарі, які сенси та символи вони несуть та як сформувалися сучасні традиції їх відзначення, — Суспільному розповіли настоятель Житомирського Свято-Михайлівського кафедрального собору Богдан Бойко та науковиця й травознавиця Наталія Слободянюк.
Хто такий Іван Хреститель та що означає цей день для християн
За словами настоятеля Свято-Михайлівського кафедрального собору Богдана Бойка, 24 червня (до переходу на новоюліанський календар це було 7 липня) передовсім є днем Різдва Івана Хрестителя. У церковній традиції він — один із найбільш шанованих святих.
"Роль Івана Хрестителя неабияк визначна в історії Христової церкви. Це про нього Ісус Христос говорив, що він прийшов готувати дорогу Господню. Іван Хреститель був проповідником пришестя Ісуса Христа і згодом охрестив його в річці Йордан. Він говорив, що охрестить всіх водою на покаяння, а за ним йде той, хто буде хрестити духом святим. Саме тому він і називається Іваном Предтечею, адже є попередником пришестя Ісуса Христа", — сказав Богдан Бойко.
Священник розповів, що цього дня молитва для християн є особливо важливою. Також, з його слів, цінно провести цей день у спокої, гармонії та єдності із собою, побувати у храмах, помолитися за своїх рідних, за свою країну, за українських воїнів та за Перемогу, а також долучитися до доброчинних справ. А якщо є така можливість, то побути разом у колі власної родини.
Іван Хреститель та Іван Купала — це не один і той же персонаж
Зі слів настоятеля Свято-Михайлівського кафедрального собору, персоналія Івана Хрестителя та Купала, відзначення якого, за народними звичаями, також припадає на 24 червня — це різні особистості та різні традиції, які не поєднуються між собою, хоча і пов’язані однією стихією — водою.
"Такого святого як Іван Купала не існує. Є православне свято Івана Хрестителя, який є біблійною постаттю. Так само немає такого язичницького свята — Івана Купала. натомість є просто свято дохристиянське світо — Купала. І це зовсім різні речі. Християнська церква колись прийняла рішення, що великі християнські свята мають збігатися з язичницькими. Для того, аби язичницькі дещо посунути, тобто, щоб вони не мали переваги над християнством. Точна дата дня народження Івана Хрестителя достеменно невідома. 24 червня — це приблизне число. І воно також прив’язане до природних явищ, коли сонце перебуває у зеніті, і відповідно вода у всіх річках набуває своєї неймовірно цілющої сили. І це десь перегукується з язичництвом", — розповів Богдан Бойко.
Івана Купала — язичницьке свято, яке досі залишилося у традиціях та обрядах українського народу
За словами Богдана Бойка, нічого поганого в тому, що молодь у розпал літа збирається на забави, немає. У давніх язичницьких ритуалах вода та вогонь носили очищувальний характер.
"Насправді нічого поганого в тому немає, що молоді люди збираються у найкоротшу ніч року біля водойм, співають, купаються, беруть участь у різних забавах. А дівчата пускають вінки на воду, щоб десь там знайшовся суджений, з яким вона створить щасливу сім'ю. Вважалося і вважається досі добрим знаком покупатися у річці у день літнього сонцестояння. Але потрібно розуміти, що, як у язичництві, занадто поклонятися сонцю і вірити, що саме від нього залежить все — урожай, їжа, щастя і майбутня людська доля, — не варто. Бо це забобони. Християнське вчення стверджує, що потрібно молитися. І саме у день Різдва Івана Предтечі, а не Купала. Та вимолювати у Бога собі щасливу долю", — розповів священник.
З інформації настоятеля Свято-Михайлівського собору, очищуватися потрібно не через вогонь чи через воду, а винятково щирою молитвою та покаянням. Бо основою будь-якого щасливого і плідного сімейного та родинного життя є вірність, любов, повага та взаєморозуміння.
"Тільки через переосмислення власного життя, праці над собою та через примирення з Богом можна досягти гармонії. Жодної магії та сподівання на магію не існує", — сказав Богдан Бойко.
Думка етнографині
Чому свято має таку назву і коли воно з’явилося
Житомирська біологиня та травознавиця Наталія Слободянюк розповіла Суспільному, що назва свята Івана Купала, а точніше Купайла з’явилася давно. Раніше свято відзначали 7 липня. Нині — 22-23 червня — коли воно збігається з астрономічними циклами сонця.
"Це свято суто язичницьке, слов'янське, але попри все, потужне і солярне, яке нерозривно пов’язане з циклами природи, бо приходить у день літнього сонцестояння. А Іваном Купайлом стало називатися після того, як християнство взялося за асиміляцію давніх народних святкувань та вірувань та пов’язало його з Іваном Хрестителем, ніби поєднуючи язичницьке дійство очищення зі стихією води, яка є обов'язковим ритуалом на свято Купайла", — сказала Наталія Слободянюк.
Зі слів дослідниці українських народних традицій, Купайло — це не бог. Це символ, який походить від слова "купатися" або об'єднуватися. Купатися — це занурюватися у воду, "купа". А "йло", оцей суфікс, позначає якраз місце купання.
"Незрозуміло, чи існував Купало або Купайло в уяві давніх слов'ян як божество чи міфологічний персонаж до виникнення свята, чи з'явився, як його наслідок. Краєзнавці вважають, що назва цього дня могла виникнути від кореня "куп", що створює ряд слів, які позначають об'єднання людей: "вкупі", "купно". Ще один варіант — походження від слова "купатися": занурення у водойми відіграє у святі велику роль, адже очищення за допомогою вогню та води — це давня форма магічних дій", — розповіла науковиця.
Образ Івана Купайла став покровителем кохання та шлюбу
З інформації Наталії Слободянюк, до свята чи після, але образ Купайла відразу після того, як він виник, став покровителем кохання, шлюбу, продовження роду та богом літнього сонця.
"Свято приходить на період літнього сонцестояння, коли найкоротша ніч у році. Це знову поєднання стихій: сонячної, активної, а також води, ніжної, плавної та жіночної. І обов’язково проявляється у буянні стихії землі, яка наповнена енергією життя на максимум та тішить зеленню та цвітом. Тому головні атрибути свята — вогонь, вода і трави", — розповіла Наталія Слободянюк.
Більшість ритуалів на Івана Купайла спрямовані на очищення вогнем та водою
За словами дослідниці купальських традицій, особливо з давніх часів у молоді було популярним стрибати через вогнище, купатися у водоймах та навіть ворожити.
"Ніч таких забав могла призводити до появи нових шлюбів, зі зрозумілих причин, бо буяє не тільки природа навколо, і не лише сонце в небі світить на повну, а і в людині, як невід’ємній частинці природи, теж є пік активності, тому саме цей період, а не лище осінь, був початком циклу шлюбних традицій", — розповіла Наталія Слободянюк.
Є версії, сказала біологиня, що такі ритуали святкування Івана Купайла на території сучасної України існували ще 2 тисячі років до нашої ери. І вони були пов’язані з магічними ритуалами, спрямованими на єднання та роботу із силою стихій.
Стихія вогню: на свято Купайла обов’язково палять вогнище, яке повинні були побачити звідусіль
За словами Наталії Слободянюк, одним із символі Купайла, завжди був вогонь. Саме тому у ніч проти 24 червня розпалювали великі багаття, які повинні були бачити здалеку.
"Вогонь у традиційній культурі символізував очищення, життєву силу та перемоги світла над темрявою. Через нього перестрибували як поодинці, так і парами. Вважалося, що якщо хлопець і дівчина успішно перестрибнуть через вогнище, не роз’єднавши рук, то на них чекають міцні стосунки та щасливий шлюб", — розповіла дослідниця.
У деяких районах, зокрема, і на Полісся, сказала Наталія Слободянюк, у Купальську ніч спалювали солом’яне опудало, яке уособлювало завершення старого циклу та перемогу літа над зимою. Це опудало називалося Мареною (слов’янська богиня смерті та зими). Таким чином показуючи, що літо, життя, світло та сила перемагають мертве та холодне.
Подекуди, зі слів дослідниці, молодь перестрибувала через кропиву, яка через свої властивості вважалася рослиною з "вогняною енергією".
Стихія води: здоров’я, очищення та передбачення долі
Не менш важливе місце, зі слів Наталії Слободяник, у святкуванні Купайла посідала вода. У народних віруваннях, саме у купальську ніч вона нібито набувала особливої та цілющо помічної сили.
"Люди купалися у річках та озерах, щоб змити хвороби, невдачі та все погане, що накопичилося за рік. Особливу увагу також приділяли ранковій росі. Вважалося, що вмивання купальською росою дарує красу, здоров’я, свіжість та молодість", — сказала Наталія Слободянюк.
З водою були пов’язані й ворожіння на майбутнє. Найпоширенішим серед дівчат залишалося пускання вінків на воду. За тим, як поводився вінок на поверхні водойми, дівчата намагалися передбачити, чи буде цього року у неї весілля та звідки буде наречений.
Купальський вінок — не лише прикраса, а й оберіг
Особливе значення у святкових обрядах, розповіла дослідниця купальських традицій, мав вінок, сплетений із польових квітів та лікарських рослин. Для його створення використовували барвінок, волошки, м’яту, полин, ромашку та інші трави, які саме в цей час перебували у фазі активного цвітіння.
"Кожна рослина мала власне символічне значення. Одні вважалися оберегами та захисниками від злих сил, інші — символами кохання, шлюбу, здоров’я та достатку. Саме тому до плетіння купальського вінка ставилися дуже відповідально" — розповіла Наталія Слободянюк.
Зі слів Наталії Слободянюк, після завершення святкувань вінки або пускали на воду для ворожіння, або зберігали вдома як захисний оберіг.
Цвіт папороті: символ пошуку щастя
Наталія Слободянюк розказала, що одним із найвідоміших образів купальської ночі є легенда про цвіт папороті. За народними переказами, ця рослина розквітає лише один раз на рік — у ніч Купайла.
"Наймогутніший літній символ у слов’янських народів, який відкриває двері та очі у таємниці та багатства інших світів, тому, хто його знайде. Тотальне щастя та всі знання, ключі цього світу будуть у володінні цього улюбленця долі. Щоб знайти цей скарб потрібно подолати свій страх перед усім: темрявою, лісом, невідомістю. Міфічна квітка, яка цвіте лише один раз у Купальську ніч, має чарівний аромат. Також побутує думка, що знайти її може лише неодружений чоловік", — розповіла Наталія Слободянюк.
З її слів, папороті з точки зору біології не цвітуть, але у цьому контексті ця рослина є символом, яка вказує на те, що вона світить своїм глибинним сенсом, до якого потрібно прагнути, подолавши страх та невігластво.
Про купальських русалок
Окреме місце у купальських віруваннях посідають русалки. Дослідниця купальських традицій розповіла, що згідно з українською демонологією, русалки — це міфічні дівочі істоти нижчого світу, які походять від душ дівчат, що рано пішли з життя або померли під час русального періоду. Вважалося, що у певні дні року вони виходять зі свого світу до людей.
"Русалки були особливо активними цього року під час травневих свят і Русалій. За народними переказами, русалки обов’язково з’являються на свято Купайла. У цей період вони стають особливо активними, а після завершення свят зникають до наступного року. Люди вірили, що русалки можуть заманювати молодих хлопців, зачаровувати їх співом і навіть залоскотати їх до смерті. Тому під час купальських забав радили бути обережними. Вважалося, що вогнище під час Купальської ночі відлякує русалок", — розповіла Наталія Слободяник.
Збір трав: час найбільшої сили природи
Ще однією важливою традицією у цю пору літа, зі слів біологині та травознавиці, був збір лікарських рослин. З її слів, у народі вірили, що саме в дні літнього сонцестояння трави накопичують найбільше цілющої сили.
"У цей період збирали звіробій, чебрець, полин, деревій, кропиву, ромашку, пижмо, лопух та інші рослини, які використовували як у народній медицині, так і в побутових обрядах", — сказала Наталія Слободянюк.
За її словами, незалежно від ставлення до давніх вірувань, саме кінець червня справді є одним із найкращих періодів для заготівлі багатьох лікарських рослин, адже вони перебувають у фазі активного цвітіння та накопичення корисних речовин.
Раніше Суспільне розповідало, що на 50 день після Великодня віряни відзначали свято Трійці. Для православних східного обряду у 2026 році воно припало на 31 травня. У християнстві це свято символізує сходження Святого Духа на апостолів, а у народно-фольклорних традиціях, віруваннях та ритуалах — зустріч весни з літом, вшанування душ предків та магічну силу трав і природи.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
