82-річний Василь Муравицький із селища Чоповичі на Житомирщині за життя створив майже 100 вишитих виробів. Вишивати він навчився ще в дитинстві, а його роботи сьогодні зберігаються не лише в Україні, а й за кордоном.
Суспільному Василь Муравицький розповів, що прикрасив свою оселю рушниками, серветками, подушками та картинами, які вишив власноруч.
"На іконах ось рушник теж моєї роботи. Над сервантом теж. Серветки, подушечки ось маленькі і наволочки вишиті", — сказав вишивальник.
За словами Василя, вишивати він навчився в дитинстві у старших сестер Ольги та Ганни Муравицьких.
"Колись сестри поставлять на печі "пікальну" діжку. Знаєте, що таке "пікальна" діжка? У ній хліб розчиняли. Поставлять лампу, світла ж тоді не було, і вишивають. Мене це зацікавило, і я теж почав. Пас колгоспних корів, вишивав гуцулки, вишиванки, сорочки", — розказав Василь Муравицький.
Вишивальник розповів, що першим виробом, який він вишив власноруч, була сорочка.
"Найперше я сорочку вишив. Захотілося мені сорочку. Сорочка вишита блакитними нитками, одними голубими нитками. Фойка називалася. Я дуже любив її", — сказав Василь.
Зі слів Василя Муравицького, він працював пастухом, вантажником на фермі, а також на місцевій меблевій фабриці та заводі. Вишивка була його улюбленим заняттям після роботи.
"Прийду з роботи і мені треба бігом. Повечеряли з дружиною, і тут мені хочеться побачити, а яка ж ця квітка буде, як я уже вишию, а що далі буде. Зацікавлений був цим", — розказав вишивальник.
Василь розповів, що вишивав свої вироби хрестиком, а візерунки для них запозичував із готових робіт, які йому подобалися. Серветку міг вишити за один вечір. На виготовлення рушника витрачав кілька тижнів — залежно від складності візерунка.
"Це у молодшої сестри я брав візерунок. Скрізь було обрізане і обкидане нитками. А я так вишив. Тиждень — одна сторона. А друга сторона — теж тиждень. Як коли і залежно від того, який візерунок", — сказав Василь Муравицький.
Зі слів вишивальника, у його колекції немає рушників без квітів — усі вони оздоблені рослинними орнаментами. Частину своїх робіт він дарував, частину — вишивав на замовлення. Деякі вироби майстра зберігаються за кордоном.
"Всі у квітках рушники. Такого рушника нема, щоб квіток не було. А скільки я їх роздав, а скільки продав тих рушників. На весілля приходили і купляли. Була в мене калина. Калина називалася. То я віддав у Японію. Рушника і подушечку, котики такі є", — розказав Василь.
Василь Муравицький розповів, що у 2010 році, після смерті дружини, перестав вишивати й нині більшість часу приділяє веденню господарства. За своє життя він створив майже сотню вишиваних виробів.
У 2026 році Чоповицька селищна рада відзначила Василя Муравицького подякою до Дня вишиванки за збереження та популяризацію українських традицій вишивки.
Раніше Суспільне розповідало, що 64-річний Валерій Кириченко з села Діброва Малинської громади на Житомирщині понад пів століття вишиває хрестиком. Вишивку опанував з дитинства і зробив її частиною свого життя. Чоловік вишиває рушники, постільну білизну, серветки, ікони, картини та портрети, зокрема, виготовив приблизно 15 портретів Тараса Шевченка.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
