На Житомирщині рідні 36-річного Володимира Редчиця на позивний "Механік" розповіли про його життя та службу — старшого лейтенанта 1 окремої механізованої бригади імені Івана Богуна, який загинув у липні 2023 року після поранення під час мінометного обстрілу на Харківщині.
Мама Володимира Редчиця Валентина Редчиць розповіла кореспондентам Суспільного, що її син — 36-річний Володимир — народився і виріс у селищі Кварцитне Овруцької громади на Житомирщині. Він був старшим лейтенантом, командиром роти 1 окремої механізованої бригади імені Івана Богуна. 1 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Землянки Харківської області Володимир дістав поранення внаслідок мінометного обстрілу та втратив обидві ноги. 12 липня 2023 року він помер в одній із київських лікарень.
"Ось це дитячий альбом синочка. Ось ця бірочка, яка у нього була на ручці. Він народився 19 січня 1987 року. Я народжувала сина не для війни, а для миру. І як нам його не вистачає", — поділилася Валентина Редчиць.
За словами Валентини Редчиць, син був слухняним, завжди допомагав родині, але ще з дитинства мав твердий характер. Коли почалося повномасштабне вторгнення, 7 березня 2022 року Володимир відправив дружину Ксенію та двох синів за кордон, а 20 березня повідомив батькам, що добровільно вступив до Збройних сил України.
"Я не ставила йому зайвих запитань, якщо не потрібно. А він каже: "Я їду на війну. Завтра їду". Не дозволив його проводжати. Він пішов, а я не можу передати, що тоді відчувала. Плакала. Він дуже не любив, коли я плачу", — сказала жінка.
Валентина Редчиць розповіла, що син телефонував нечасто. У повідомленнях зазвичай писав, що в нього все добре.
"Бувало, писав: "Ми ходили погуляти, йшов дощ". Уже потім ми зрозуміли, що так він говорив про вихід у розвідку. Писав: "Добре погуляли, все добре", — розказала Валентина.
Зі слів мами Володимира Редчиця, 1 липня 2023 року вранці, у той самий час, коли син потрапив під мінометний обстріл, їй стало зле.
"Добу я не знаходила собі місця. 2 липня мені подзвонила дружина Володимира Ксенія і сказала, що він поранений, йому відірвало обидві ноги. Я тоді думала лише про те, що він живий. Лікарі ввели Володимира в кому і казали, що він має одужати. Але 12 липня він помер внаслідок серцево-легеневої недостатності", — пригадала Валентина Редчиць.
Батько Володимира Редчиця Сергій Редчиць розповів, що син був патріотом України. Посмертно Володимиру присвоїли звання капітана та нагородили орденом "За мужність" III ступеня. За словами Сергія, він пишається сином і шкодує, що мав із ним так мало часу.
"Тату, я не хочу, щоб росіяни ходили нашими вулицями", — так він мені сказав. Я його обійняв, а він був міцний, як стіна. Для мене це був красень-син. Він був вмотивований. Я не вчив його такого патріотизму, а він віддав життя за Україну. Я його не дожалів, не дообіймав, не доцілував. Я завжди казав: "Сину, ти командир, будь людиною. І мені дуже хочеться дочекатися моменту, коли ти станеш справжнім чоловіком". Це я написав йому у Viber. Він прочитав і поставив галочку, але нічого не відповів. А ми вже могли ним пишатися", — розказав Сергій Редчиць.
Зі слів Сергія Редчиця, побратими Володимира розповідали, що він був хорошим командиром і дбав про своїх військових.
"Коли вони йшли в розвідку, молодших він пускав позаду себе. До нас приїжджали його побратими й розповідали, що Володимир казав: "Йдіть за мною". Сам ішов першим, а вони — за ним. Потім обертався і говорив: "Якщо вас уб’ють, я вас пристрелю". Так він із ними жартував", — сказав Сергій Редчиць.
Дружина Володимира Редчиця Ксенія розповіла, що познайомилася з ним 6 липня 2019 року. За її словами, це було кохання з першого погляду.
"Із 2019 року у нас усе дуже швидко закрутилося. У 2020 році ми одружилися, у 2021 році народився Терентій, а вже у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення", — розказала Ксенія Редчиць.
За словами Ксенії Редчиць, коли чоловік був на війні, вони щодня підтримували зв’язок і зізнавалися одне одному в коханні.
"Для мене він був опорою, надійним чоловіком. Хотілося б, щоб усі чоловіки були такими — думали не лише про себе, а насамперед про сім’ю, дітей, добробут рідних. Я його кохаю, і він це знає. Він приходить мені у снах і теж говорить про кохання, хоча зараз уже не так часто", — сказала Ксенія Редчиць.
Сергій Редчиць розповів, що онук Терентій схожий на батька Володимира і нагадує родині про нього.
"Я його просто обіймаю і хочу відчути, як він пахне. А він пахне Вовою. Такий рідний", — розказав Сергій Редчиць.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
