Переселенка з Токмака Наталія Тихомирова після п’яти місяців в окупації виїхала з родиною до Запоріжжя, а згодом оселилася на Житомирщині. У Малинській громаді вона знайшла роботу вчителькою та почала життя на новому місці.
Переселенка Наталія Тихомирова родом із міста Токмак Запорізької області. Суспільному вона розповіла, що разом із чоловіком і сином жила та працювала вчителькою історії та географії у селищі Відродження Новобогданівської громади. У липні 2022 року, після п’яти місяців в окупації, родина виїхала на підконтрольну Україні територію, залишивши дім, майно та рідних. Дорога до Запоріжжя тривала п’ять днів.
"Для того, щоб виїхати, потрібно на це наважитися. Це дуже важко, коли ти живеш своє життя, в тебе є все. Ми майже завершили ремонт у квартирі, повністю оновили меблі. Ми тільки почали жити так, як ми хочемо. П’ять днів ночували просто неба в маршрутці, бо було багато машин, а російські військові пропускали мало. Ми їхали, розуміючи, що назад не повернемося", — сказала Наталія.
За словами переселенки, під час тривалого очікування в дорозі вона вперше почала замислюватися про майбутнє та повернення додому.
"Я просто пам’ятаю той момент, коли ми з подругою лежали на покривалі і мріяли про те, що скоро Збройні Сили України деокупують нашу територію і, що для всіх колаборантів будуть такі ж блокпости, щоб вони пройшли це пекло, яке довелося пройти нам", — розказала Наталія Тихомирова.
Наталія розповіла, що після приїзду до Запоріжжя відчула свободу. Там переселенцям у волонтерському хабі пропонували варіанти для подальшого проживання. Родині Тихомирових запропонували переїхати до Малина, де вони відчули підтримку.
"Коли ми приїхали в Запоріжжя, там був облаштований волонтерський хаб. Нас зустрічали, супроводжували — нас чекали. Після життя в окупації це було дуже відчутно. Вдома нас зрадили одні з найближчих друзів. А тут незнайомі люди, які стали нашими сусідами, вже в перший день принесли їжу, крупи", — сказала переселенка.
За словами Наталії Тихомирової, нині вона проживає у Малині та працює вчителькою історії та правознавства у Гранітненському ліцеї. Роботу за фахом знайшла не одразу — до школи влаштувалася у жовтні 2024 року.
Директорка Гранітненського ліцею Оксана Поліщук розповіла, що на початку роботи Наталія була стриманою та більше спостерігала, ніж спілкувалася. Згодом жінка поступово відкрилася колегам.
"Коли перерви, відпочинок якийсь є — спілкуємося на різні теми, про родинне, сімейне. То вона була мовчазна, більше спостерігала, ніж розмовляла. Так десь місяць-півтора. А вже ближче до Нового року, коли готувалися до свят, говорили про родинні традиції, вона більше почала спілкуватися", — говорить Оксана Поліщук.
Мати одного з учнів Олена Романенко розповіла, що Наталія підтримує зв’язок із батьками та інформує про життя класу.
"Наталія Олександрівна — наш класний керівник, яка відкрито спілкується і підтримує зв'язок із батьками, інформує про все, що відбувається у класі. Створила чат, де ми спілкуємося, і вона нам все розповідає про дітей. Дітям дуже подобається ця вчителька. І нам", — сказала Олена Романенко.
Зі слів Наталії Тихомирової, у 2026 році вона стала переможницею освітнього фестивалю цифрових ідей у номінації "Інтерактивний контент".
"Суть досвіду — у створенні авторського путівника, який я розробила. Він структурує навчальний контент: там є інтерактивні презентації, створені на платформі Canva, а також онлайн-вправи та цифрові робочі аркуші", — розказала вчителька.
Наталія розповіла, що наразі не будує довгострокових планів. Разом із родиною вона працює та орендує житло.
"Ми живемо кожен день, бо війна не завершилася, і я вважаю, що не варто відкладати життя на потім. Раніше багато чого відкладали, зараз — ні. Чи повернемося додому, не можу сказати. Так само не можу впевнено сказати, що залишимося тут. У більшості внутрішньо переміщених осіб є спільна проблема — житло. Я працюю вчителькою, і з цієї зарплати зібрати на власне житло складно. Сподіваюся, що держава запропонує програми підтримки. Багато людей виїхали і втратили свої домівки через бойові дії. Я сумую за своєю квартирою — двокімнатною, у якій залишилося все наше життя", — сказала Наталія Тихомирова.
Раніше Суспільне розповідало, що Олена Авєркіна разом із родиною переїхала до Житомира з Донеччини після початку повномасштабного вторгнення. Жінка відвідує експрес-курс з української мови, щоб вдосконалити мовні навички та більше дізнаватися про українську культуру.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
