Подружжя Світлани та Сергія Свиридків у 2014 році, після початку бойових дій на сході України, із Донецька переїхали на Житомирщину та оселилися у Коростишівській громаді. На новому місці створили ландшафтний мініпарк із десятками видів рослин, колекцією садових скульптур, водоймою та фонтаном. Суспільному господиня зеленого обійстя розповіла, що створення такого екосаду-оази біля власної садиби було її давньою мрією. Наразі цей простір є для них місцем сили, спокою, дому та безпеки.
За словами Світлани Свиридко, 12 років тому вона, кандидатка економічних наук, працювала викладачкою у Донецькому Національному університеті імені Василя Стуса на кафедрі маркетингу. На дозвіллі займалася виготовленням скульптур із каменю та бетону. Її чоловік, художник за фахом, писав ікони. Їхнє життя здавалося безтурботним, успішним та неабияк перспективним у великому та сповненому енергії місті. Втім, 2014 рік, коли російські війська окупували місто, кардинально все змінив.
"Той рік усе змінив. Ми несподівано для себе ухвалили доволі непросте, але свідоме рішення: назавжди покинути Донецьк. Питання куди поїхати жити не стояло. Без обговорення і вагань обрали Житомирщину — малу батьківщину мого чоловіка. У Коростишівській громаді у нього був приватний дім. Ми часто навідували його раніше. Як дачу. Це був наш маєток для відпочинку, для душі, дозвілля, спокою, натхнення та гармонії. Ми приїжджали сюди з 2006 року, а згодом і з сином Сергієм, якому нині 15. З часом ця садиба серед поліської природи стала нашим прихистком, розрадою і теплим домом", — розповіла Світлана Свиридко.
Спочатку, сказала господиня обійстя, адаптація була непростою. Адже потрібно було звикати до нового та менш інтенсивного темпу. Минуло трохи часу, аби навчитися жити стриманіше, більше цінувати тишу, природу та прості речі.
"Допомагало те, що чоловік повернувся у рідне середовище. Це зробило наш переїзд простішим. А з висоти нинішнього часу рішення переїхати на Житомирщину видається нам цілком нормальним і логічним. І з часом я зрозуміла, що моя давня мрія про сад, яку я виношувала декілька років, зокрема, і коли ми жили у квартирі в Донецьку, може нарешті здійснитися", — сказала Світлана Свиридко.
Ділянку біля дому Світлана з чоловіком почали створювали з нуля. Спочатку, розповіла жінка, довкола будинку росла тільки трава і декілька дерев. І жодного продуманого простору.
"Ми почали облаштовувати цей простір із висаджування рослин. Спочатку посадили багаторічники — квіти, кущі та дерева. Обирали декоративні види з яскравим листям, які мають привабливий вигляд у різні пори року. Для того, аби сад не втрачав своєї краси навіть поза сезоном цвітіння", — розповіла господиня обійстя.
Серед перших декоративних рослин, сказала Світлана, у саду вона посадила 2 види гінкго білоба, 4 сорти бузини, декілька десятків хвойних рослин та велику кількість троянд. З-поміж них було і декілька кущів троянд, а також виноградник, які вони привезли з Донецька — як нагадування про колишній дім.
"Сьогодні у нашому саду досить велике різноманіття квітів, кущів та дерев. Зокрема, маємо до 50 сортів троянд, приблизно 20 рододендронів, 15 гортензій, 3 магнолії, деревовидну карагану і так зване дерево-конвалію. Також ростуть 3 кущі сортового бузку, 6 декоративних кленів, що є моєю особливою пристрастю через їхню форму та колір, а також декоративні верби та різного виду хвойні. Окреме місце у нашому екопросторі займають весняні цибулинні рослини, лілійники та декоративні злаки. Завдяки ним наш сад постійно змінюється і має різний вигляд кожного сезону", — сказала Світлана Свиридко.
Перлиною саду, каже його господиня, є водойма, яку вони створили власноруч. Зі слів Світлани, вона, доглянута та із чистою й джерельною водою, завжди асоціювалася у її мріях як обов'язковий елемент зеленого екопростору.
"Я завжди мріяла, аби поблизу нашої садиби була водойма, в якій плавають акварумні риби (у нас наразі — це карпи кої). Для мене вода це символ спокою, гармонії та живої енергії, віддзеркалення чогось несподіваного і постійний рух життя. Власне, мета створення нашого саду й полягала в тому, аби його простір приносив задоволення та був відпочинком для тіла й душі після буднів. Попри те, що саме цей елемент саду дався найважче і згодом на практиці виявилося, що підтримувати його недешеве задоволення і потребує значних зусиль у догляді, уваги до якості води та стану всієї біосистеми, саме водойма стала однією з найбільш атмосферних куточків нашого саду", — розповіла Світлана Свиридко.
Зі слів господині обійстя, всі рослини для висаджування вона підбирала і купувала сама. Структуру саду формувала без класичних схем, спеціального навчання та допомоги дизайнерів. Жінка каже, що цей простір — винятково її авторський витвір, який вона називає авангардним.
"У нашому саду ми працюємо разом. Догляд за цією територією переросло у нашу сімейну справу. Також з нами у саду "працюють" представники нашої "хвостатої" родини: 4 котики та 3 песики. Хочу сказати, що процес творення простору ми ще не завершили. Хоча робимо це вже невдовзі як 15 років. Ми щодня його удосконалюємо та розвиваємо: підтримуємо, доглядаємо, доповнюємо новими рослинами та елементами. Для нас це живий та постійний процес. Кожна рослина у нашому саду потребує своєї окремої уваги, поливу, підживлення, захисту від шкідників. Дуже хочеться, аби ця оаза завжди мала вигляд охайної та здорової", — сказала Світлана Свиридко.
За словами жінки, не обійшлося без труднощів. Пригадує, були моменти, коли їй не одразу вдавалося розібратися з особливостями догляду за деякими рослинами. Зокрема, каже, рододендрони та гортензії виявилися досить вибагливими — знадобився час, щоб зрозуміти їхні потреби.
Світлана розповіла, що в саду є окремі локації для відпочинку: садова альтанка, куточок барбекю, фонтан та окреме місце тиші біля водойми. Простір облаштували білими садовими меблями, дворовими статуетками, які жінка створює сама, а також нічним підсвічуванням.
"Ми хотіли, щоб це був не просто сад чи красиве та естетичне подвір'я, а простір, в якому можна було комфортно, легко та функціонально відпочивати, отримуючи позитивний заряд та емоції. А головне — проводити більше часу разом. Освітлення нічними ліхтарями створює особливу атмосферу — робить простір більш глибоким, затишним та навіть трохи казковим", — сказала Світлана.
За словами Світлани Свиридко, до них часто приходять сусіди, знайомі, фотографуються. Дехто просить поділитися досвідом, порадою, просять рослини для посадки на своїх обійстях.
"Нам це приємно. Адже це означає, що наш сад надихає інших створювати щось подібне у себе. Втім наш сад — це наш особистий і непублічний простір, а відтак він відкритий лише для близьких людей і родини. Ми бережемо його як місце тиші та спокою", — розповіла Світлана.
Господиня зеленого маєтку також поділилася порадами, як почати створювати власний сад.
"Найголовніше — не поспішати, а робити все поступово. Сад не створюється одразу. Це процес, який триває роками. І потрібно це робити із задоволенням та любов'ю. Не варто очікувати, що все одразу буде ідеально, як уявляється. Якщо є труднощі з організацією, варто надихатися прикладами інших — дивитися, як працюють інші, переймати їхні ідеї, але водночас створювати щось своє, унікальне та неповторне", — сказала господиня зеленого маєтку.
Світлана Свиридко розповіла, що понад усе на світі мріє, щоб її сад квітнув під мирним небом України. Щоб можна було творити та розвивати власні захоплення та красиві ідеї на рідній землі у себе вдома, без звуків повітряних тривог, гуркоту ракет, дронів та відчуття страху.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
