Командир кулеметного взводу 1-го механізованого батальйону 30 ОМБр, яка дислокується на Житомирщині, старший лейтенант Іван Кавун упродовж 486 днів тримав оборону позиції на Краматорському напрямку.
Про це повідомила пресслужба 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
Нарахував не 486, а 496 днів
Іван Кавун розповів, що 486 днів на позиції — це офіційна цифра. За його власними підрахунками, позицію він тримав упродовж 496 днів.
"У листопаді 2024 року отримав бойове розпорядження заступити на позиції — заступив на РОП (ротний опорний пункт — ред.) буквально за 10-12 годин. Автомобіль привіз до першого укриття. До позиції було метрів 600 від цієї точки завантаження-вивантаження, скажімо так. Я — офіцер, тож, був старшим на трьох позиціях. Дві позиції були зроблені, а третю — потрібно було підготувати. Тому от на цих трьох позиціях і був. Найближча позиція ворога по прямій — 500 метрів", — говорить Іван.
За словами воїна, надважливо в таких ситуаціях мати забезпечення.
"Перші місяці тут взагалі — у нас генератор стояв, ми ходили заряджалися. Так, було питання по Старлінку. Потім нам павербанки просто скидали на радіостанції, щоб ми зв'язок підтримували. Великими дронами забезпечували в червні 2025 року. Весь цей період старалися забезпечити все. Довгий період. Машина заїхала — на місяць провізії завезла, ну от так ми і жили", — зазначив військовий.
По нас робили скиди, а ми знову і знову відновлювали позицію
Позиції російських військових, зі слів Івана, їм повідомляли "літуни" за допомогою дронів. Отримавши цю інформацію, Іван з побратимами готувався, після чого вони вступали в контакт та відкривали по російських солдатах вогонь.
"Вони були впевнені, що тут нікого немає. Бо вони казали, що не стріляйте, це свої. Виходить так, що їм повідомляли, ніби вони йдуть в чисту сіру зону на закріплення, і там нікого немає. Але все було зовсім по-іншому. Там були і тримали позиції ми. Особистих речей в них не було. Вони майже всі йшли "пустими" — боєкомплект, запас їжі десь на 2 дні. Телефони в них теж були почищені. Все, що нам треба було, ми дізнавалися за допомогою радіостанцій, які знаходили біля них", — розповів Іван.
За його словами, під час перебування на позиції доводилося постійно її відновлювати, оскільки російські військові робили по ним скиди з FPV-дронів.
"В них якісь виїзні групи там, напевно, працювали. Наша позиція так склалася, що на вихідні дні завжди вони 3-4 FPV, а то десь близько 15 скидів на нас. Вони попрацювали і поїхали далі. А ми відновлюємось цей час. Проходить тиждень, знову прилетіли, попрацювали так само — ми далі відновлюємо позицію. У нас був бліндаж, ми потім собі забезпечили, так сказати, нори — це все нас врятувало. Якби не нори, то було б нам "весело". Дякую попередникам, які були на позиції, і розпочали це все. Асланчик, тобі окреме вітання від мене", — каже Іван, звертаючись до одного із побратимів.
Воїн розповів, що найважливіше — це підтримка один одного та постійна пильність і концентрація, адже будь-яка навіть невелика необережність могла призвести до того, що тебе помітить дрон.
Бойовий кіт, який теж отримав поранення
Іван Кавун розповів, що додатковим засобом психологічної підтримки став його кіт, якого вони виходили після того, як той отримав осколкове поранення.
"Мій кіт, фактично, там і народився в нас в бліндажі. Коли був кошеням, то отримав поранення — танковий осколок прямо в бліндажі залетів. Ми його виходили, і все нормально. Він був живий, здоровий. Дуже допомагав, звичайно, в усіх ситуаціях. Муркання його та все інше — це дійсно допомагало. Всі бояться, але все одно має теж бути якась невеличка грань. Якщо психологічно витримаєш, то тоді, звичайно, ти і фізично витримаєш", — говорить Іван.
Виходячи з позиції, пройшли 18 кілометрів
З позиції Іван Кавун вийшов 27 березня 2026 року. Щоб вийти, потрібно було пройти відстань у 18 кілометрів.
"Не думав, що скільки часу фізично витримаю, чесно кажучи. Але все вдалося, навіть і вихід видався вдалий. Ці 18 кілометрів подолали за 6 годин. Нам скинули інформацію та орієнтовний маршрут з тим, що де може бути, кого можемо зустріти, щоб були сконцентрованіші та обережніші. І все. Зранку команда, а далі — сам. Я був старшим групи, нікого не зустріли, все було добре. Як вийшов, додатки пооновлював, з'явився в мережі. Мене стали перепитували, чи дійсно це я. Всі раді, що живий-здоровий. Тепер лишилося тільки зустрітися", — говорить Іван Кавун.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
