Під час війни, постійних тривог і фінансової нестабільності сім'ї живуть у підвищеному стресі. Через різні потреби та очікування підлітки і батьки часто перестають розуміти один одного. Психологиня з Бердичева, психотерапевтка, фахівчиня з тем безпеки, стосунків і підтримки підлітків Оксана Трибун розповіла Суспільному, як підліткам і дорослим навчитися говорити про почуття, зберігати межі та підтримувати один одного без взаємних звинувачень.
За словами Оксани Трибун, під час війни, фінансової нестабільності та постійної тривоги сім'ї живуть у стані стресу. Але переживають його по-різному. Саме це нерідко стає причиною непорозумінь між батьками та підлітками.
"Конфлікт не в навушниках, а в потребах, які ніхто не назвав"
Психологиня розповіла, що батьки у складні періоди думають про безпеку, витрати й виживання. Підлітки ж зосереджені на самостійності, свободі та праві голосу. Різні фокуси уваги створюють ґрунт для конфліктів.
Оксана Трибун навела приклад із власної практики.
"Тато суворо реагує на покупку навушників зі словами: "Для чого витрачати!?". Підліток сприймає це як приниження, хоча дорослий говорить зі страху втратити гроші, а дитина — з бажання "бути як інші". Конфлікт не в навушниках. Конфлікт у різних потребах, які ніхто не назвав", — пояснила Оксана Трибун.

Як сімейні сварки впливають на підлітків
За словами психологині, сварки батьків впливають на дитину. Підліток починає шукати винного або намагається стати "рятівником".
"Ще один випадок з моєї практики: у сім'ї мама кричить на тата, тато мовчить. Підліток починає вчитися на "відмінно" та робити все ідеально — не через бажання, а щоб зменшити напругу вдома. Через два роки — емоційне виснаження та панічні атаки. Дитина бере відповідальність, яка їй не належить", — розповіла фахівчиня.
Вона дала поради, що можуть зробити підлітки:
- 1. Говорити про свої почуття, а не про вину батьків.
Приклад фрази: "Коли ви сваритеся, я відчуваю тривогу, і мені хочеться піти з дому. Я хочу більше спокою".
- 2. Зберігати межі.
Приклад фрази: "Я вас люблю, але не можу бути між вами. Це дорослі питання".
- 3. Знайти безпечне місце та підтримуючих дорослих. Це може бути шкільний психолог, тренер, наставник, тітка, хрещений — необов'язково мама чи тато.
Що можуть зробити батьки:
- 1. Пояснити дитині, що вона не винна.
Приклад: "Ми сваримося, бо маємо дорослі проблеми. Ти не повинна/не повинен це вирішувати".
- 2. Давати підлітку участь, але не відповідальність.
Можна запитати: "Що ти думаєш про нашу ідею переїзду?" Але не перекладати рішення: "Вирішуй ти!".
- 3. У моменти стресу говорити не про поведінку, а про відчуття. Замість: "Чому ти так одягаєшся?!" — Спробувати: "Я хвилююся за твою безпеку".
"Головне правило: сім'я — це команда.
Команда — це не коли всі все роблять однаково. Команда — це коли кожен виконує свою частину відповідно до віку та можливостей:
- підліток має право не бути рятівником;
- батьки мають право бути втомленими, але відповідальними;
- усі мають право говорити про свої почуття без страху", — пояснила Оксана Трибун.
Підсумок
За словами психологині, підліток дорослішає не тоді, коли бере на себе роль дорослого, а коли вчиться відповідальності в межах своїх можливостей. А батьки стають опорою не тоді, коли контролюють, а коли поважають у домі ще одну особистість.
"Сім'ї не потрібно бути ідеальною. Їй достатньо бути живою, чесною і уважною один до одного", — підсумувала Оксана Трибун.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok


