У Житомирі завершився культурно-освітній проєкт "Інтерактивний музей "Голоси жінок Житомирщини", який тривав на теренах області 10 місяців. Його фінальною частиною стала документальна вистава, створена на основі реальних історій жінок з Житомирщини.
Про головний задум проєкту, роль штучного інтелекту у створенні образів героїнь та про документальну виставу в ефірі Українського радіо Житомир говорили із головою громадської організації "Скриня корисних справ", яка реалізувала цей проєкт, Оксаною Давиденко. Розмову вела журналістка Наталія Кулініч.
Давайте поговоримо спочатку про задум і основні події цього проєкту.
Коли ми починали проєкт, то говорили, що існує певна історична несправедливість, коли в підручниках з історії більше прізвищ імен чоловіків, ніж жінок. Але насправді ми бачимо, що зараз. В такі складні часи, на жіночі плечі лягають питання економіки, питання доглядової праці. Жінки беруть на себе відповідальність за багато серйозних речей, але про цих жінок чомусь не згадують: не згадують про їхню щоденну працю, про досягнення. І, враховуючи те, що минулий рік був роком 140-річчя українського жіночого руху, ми виграли проєкт "Голоси жінок Житомирщини". Нас підтримав Український жіночий фонд.
В чому суть проєкту?
Ми вирішили, що потрібно 12 персоналій, 12 жіночих фігур, які жили в Житомирі, працювали на Житомирщині в різні часи і зробили внесок в культурне, мистецьке, політичне, громадське життя Житомирщини і України. Про цих жінок треба обов'язково сказати, сказати гучно, сказати голосно, щоб голос тих жінок був почутий, щоб імена цих жінок були на слуху.
Ви говорили про створення інтерактивного музею "Голоси жінок Житомирщини". Що він собою являє, в якому вигляді він існує і як до нього потрапити?
Ми бачимо, що наші сусіди під час війни проводять глобальний наступ з усіх боків, і це не тільки військові операції на фронті. Це також наступ на культуру, на медіапростір, інформаційний простір, це гібридна війна, яка фактично впливає на розум людей. Нас хочуть знищити, хочуть знищити нашу ідентичність. І тому дуже важливо розуміти, що українська культура, українська історія це все самобутнє.
Ми вирішили, що музейна справа це саме те, що нам потрібно. Враховуючи те, що сьогодні фізично музеї знищуються, ми подумали, що варто було б зробити щось в такому інтерактивному форматі, зберегти його в онлайн-просторі.
Тому у нас є 12 ростових фігур, які розміщені в Житомирському обласному краєзнавчому музеї. Окрема подяка їм за підтримку нашої ідеї ще на етапі, коли ми писали проєктну заявку, і зараз теж ці фігури знаходяться там. Можна прийти, подивитись на ростові фігури, на зображення, створені за допомогою штучного інтелекту, а також послухати за QR-кодами живі аудіоісторії про цих жінок.
Ну і, звичайно, я говорила про те, що це онлайн-простір. На нашому сайті є окрема вкладка "Інтерактивний музей". Там також розміщені зображення, короткі відео, які вийшли в результаті роботи в проєкті, і, звичайно ж, записані аудіоісторії. Для нас це була можливість не лише створити такий онлайн-офлайн культурно-мистецький простір, а також ми підходили до цього питання з точки зору інклюзії, тому що нам дуже хочеться, щоб якомога більше людей з різним досвідом побачили і дізналися про цих жінок.
Розкажіть про те, в яких громадах побачили ці фігури і почули розповіді про жінок?
У нас було 8 модерованих дискусій в Житомирі, Бердичеві, Звягелі, Коростені і Хорошеві. І насправді, для чого нам просто історія жінок, які жили колись? Звичайно, це не просто так. Це для того, щоб сучасні жінки, дівчата бачили для себе рольові моделі. Але ці рольові моделі не тільки існували раніше, вони існують і зараз. І зараз в громадах є активні жінки. І тому ми запрошували на ці зустрічі молодь, студентство, дорослих людей і запрошували тих активних жінок, які щодня працюють в своїх громадах. Це освітянки, політикині, це мисткині, керівниці, працівниці виконавчих органів, жінки з інвалідністю в тому числі. Зокрема, спікерок у нас було 27. І вони розповідали свої історії, як, інколи непросто бути жінкою в своїй професії, торкалися питань гендерної рівності. І ось ці розповіді зрештою лягли в основу документальної вистави, яка стала фіналом проєкту.
І розкажіть, власне, про саму документальну виставу
Документальна вистава "Будь її голосом" як фінальна подія проєкту "Інтерактивний музей "Голоси жінок Житомирщини" відбулася у філармонії. Це була не просто сцена — це була трибуна для жіночих історій, які ми зібрали в громадах області. Реальні досвіди, голоси, болі й сили — прозвучали з уст жінок, що самі є частиною цієї історії. І це все перепліталося із сценічним осмисленням біографій видатних історичних постатей жінок, про яких, власне і був наш проєкт. Хочу подікувати і колективу філармонії, який допомагав створити цю виставу, і школі балету Інни Бурдейної "Аванте", які проілюстрували своїм виступом життя однієї з героїнь-сучасниць і історичної постаті житомирянки балерини Наталії Скорульської. І дуже приємно, що близько 200 глядачів різного віку, різного гендеру, з різними досвідами прийшли її подивитися. Вхід був вільний.
Раніше Суспільне розповідало про те, що на Житомирщині стартував проєкт із розповіддю про 12 жінок-землячок, які жили в різні часи і зробили внесок у розвиток української культури, науки, мистецтва та державності. В рамках проєкту "Інтерактивний музей "Голоси жінок Житомирщини" за допомогою штучного інтелекту були згенеровані фотопортрети героїнь та створені ростові фігури, а також записані розповіді про кожну з персоналій.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
