У Вінниці 3 квітня попрощалися з лейтенантом 3 роти 425 окремого батальйону безпілотних систем Андрієм Гуньком. Чоловік від рядового дослужився до офіцера, був нагороджений "Золотим Хрестом". Загинув військовий 29 березня 2025 під час виконання бойового завдання.
Тодішній командир полеглого — Богдан Гарнага — розповів Суспільному, що до повномасштабного вторгнення Андрій Гунько мав бізнес, був хорошим менеджером, за що й отримав на війні псевдо "Директор".
Батьківщину чоловік боронив у складі 45 окремого стрілецького батальйону. За словами Богдана Гарнаги, Андрій завжди був готовий прикрити, вмів тримати важкі позиції.
"Коли в 2022 році противник нас вибив з позицій, нас залишилося мало, і потрібно було підсилювати фланг у селі Новобахмутівка. Тоді Андрій і ще 12 бійців дві доби були найважчі. Він приїхав і сказав: "Я піду". Стримували, він був старшим", — сказав Богдан Гарнага.
Від рядового Андрій дослужився до офіцера. 2023 року головнокомандувачем Валерієм Залужним військовий був нагороджений "Золотим Хрестом". Загинув він 29 березня під час виконання бойового завдання. Командир 3 роти 425 окремого батальйону безпілотних систем Андрій Герасимчук розповів, що того дня разом із Гуньком полягли ще четверо бійців.
"Ми втратили чотирьох загиблих в підрозділі, ще один не з нашого підрозділу. Це жахлива трагедія. Андрій був фахівцем своєї справи, хлопці дуже його поважали, поважало командування, поважали підлеглі. Все в нього виходило", — сказав Андрій Герасимчук.
Церемонія прощання з полеглим бійцем проходила в приміщенні обласної філармонії. Попрощатися із захисником прийшли рідні та друзі, представники обласної та міської влади та бойові побратими.
Військовослужбовець Ігор Марецький на псевдо "Дєд" розповів, що з перших днів повномасштабного вторгнення разом з Андрієм боронили Батьківщину пліч-о-пліч, пройшли найгарячіші напрямки від Красногорівки до Степового.
"В нього посада — технік роти, в мене — старшина роти. Не було таких посад. Кожна людина на рахунку, тому всі бойові дії були разом", — сказав Ігор Марецький.
У полеглого залишилася дружина, син, батьки. Мати Андрія — волонтерка Юлія Вотчер — звернулася до присутніх із проханням пам’ятати про ціну боротьби і допомагати фронту.
"Андрій пішов. Чому? З його хворобами його у Вінниці не взяли. Він не хотів, щоб ми були "Білоруссю" або губернією. Він хотів дітям залишити Україну. І він за цю Україну і пішов воювати. Від нас залежить тепер, чи ми будемо "Білоруссю", чи губернією. Кожен наш подих, крок, думка — воно або на плюс до перемоги, або до рабства. Щоб було менше поранених, менше вбитих, нам потрібно щось робити всім. Не лише плакати. Плакати — в останню чергу. Слава Україні і нашим всім Героям!", — сказала Юлія Вотчер.
Поховали загиблого на Алеї слави на Сабарівському цвинтарі. Під час церемонії прощання родині передали прапор. Поховали із військовими почестями.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp
