Понад дві тисячі внутрішньо переміщених осіб, з яких 700 — діти, проживають у Муровано-Куриловецькій громаді, що на Вінниччині.
Більшість, тікаючи від війни, приїхали з Дніпропетровської, Запорізької, Одеської та Донецької областей. Про це Суспільному розповіла селищний голова Галина Цибульська.
"Виплатили майже мільйон допомоги із селищного бюджету, аби покращити умови проживання. Мільйон двісті тисяч виплатили людям, жителям громади, які прихистили переселенців, — розповіла Галина Цибульська. — Радуєте, що вони хочуть залишатись. В нашій громаді чотирнадцять шкіл, в кожній школі є ВПО, і в кожному садку. В нас є сім'ї, які придбали житло на території нашої громади. Ми створили Раду ВПО".
Серед тих, хто переїхав до громади, родина Горілих з Верхньоторецького, що на Донеччині. З березня 2022 року вони мешкають у селі Біляни.
"Своє село покинули 17 березня. Чотири дні просиділи у підвалі з дітьми й потім вирішили, що треба тікати, бо там небезпечно. Виїхали я, чоловік, двоє дітей і пес. Пізніше виїхали батьки чоловіка і його 85-річна бабуся. Нам взагалі не було куди їхати. Тут в чоловіка був знайомий. Вони колись працювали на будівництві, він подзвонив і сказав, що є старий будинок. А в нас не було ніякого вибору. Тому ми поїхали сюди", — розповіла Лариса Горіла.
У будинку родина мешкає безкоштовно. Провести воду та придбати господарство допоміг місцевий фермер, облаштовувати побут — громада.
"Коли ми приїхали сюди, я була в шокована тим, наскільки люди пройнялись. Вони просто несли речі, молоко, варення, що в кого було. Дуже гарно прийняли. Бо коли ми приїхали, не було нічого", — скзала Ірина Горіла.
У Верхньотероцькому жінка мала власну швейну майстерню. Розповіла, що у Білянах також заробляє на життя шиттям.
"Нещодавно придбала швейну машинку, маю можливість займатися улюбленою справою. Люди з села, коли дізнались що я шию, то приходять, щоб замінити блискавку, відремонтувати одяг, пошити постіль. Берусь за все, що можна", — розповіла жінка.
Дорослі — працюють, діти — вчаться. Демян Горілий – студент луцького технічного вишу, Лілія Горіла – учениця Верхньотероцької школи.
"Мрію про Перемогу, повернення додому, але розумію, що це не можливо, якщо навіть деокупують, то там нічого не зробиш. Тому сенсу туди повертатись не бачу", — сказав Демян Горілий.
Поки не планують повертатися додому і дорослі: і Лариса, і Дмитро Горілі працюють у місцевому фермерському господарстві. Він – будівельником, вона – обліковцем. Ця родина нині єдина внутрішньо переміщена в їхньому старостинському окрузі. Про це Суспільному розповіла староста громади Мая Попова.
"З початком війни в нас було 72 особи внутрішньо переміщених осіб. Це люди різного віку, діти від двох років. В основному — це Київ і Київська область. Вони побули два і два з половиною місяці і поїхали до свої домівок. Ця родина найбільша", — сказала Мая Попова.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp
