"Страх можна перебороти, або навчитись його контролювати", — боєць бригади "Червона Калина" на псевдо "Батя"

"Страх можна перебороти, або навчитись його контролювати", — боєць бригади "Червона Калина" на псевдо "Батя"

Гвардієць бригади "Червона Калина" Василь Курилович на псевдо "Батя"
Гвардієць бригади "Червона Калина" Василь Курилович на псевдо "Батя". Нацгвардія України

Боєць бригади "Червона Калина", що дислокується на Вінниччині, Василь Курилович на псевдо "Батя", який отримав поранення під час контрнаступу на Південному напрямку, проходить реабілітацію та готується до протезування.

У бригаді "Червона Калина" захисник воював на позиції кулеметника, працював і з "Утьосом", і з кулеметом "Браунінг". Про це розповіли на сайті Національної Гвардії України.

"Що таке братерство в бригаді ми відчули, коли зайшли вперше на позиції. Я зрозумів, що попав до нормальних хлопців, нормальних воїнів. Війна об'єднує людей. Як би банально це не звучало, там відчувається плече побратима і це не просто слова, а щось таке сильне", — розповідв гвардієць.

Про відчуття страху на війні він говорить наступне:

Страшно завжди. Але страх можна перебороти, або навчитись його контролювати. І скажу, що страх — це нормальне природнє явище. І тут немає нічого поганого. Тут не боятись не можливо, бо це війна, і тут кругом смерть. Я вважаю, що страх є і може це й добре. Бо він, можливо, навіть допомагає в тому чи іншому випадку, тому чи іншому бою.

Під час виходу з позиції, яку росіяни обстріляли артилерійськими снарядами, Василя Куриловича атакував російський FPV-дрон і БпЛА зі "скидом", що ніс гранату. Так військовий втратив обидві ноги та отримав поранення руки.

"Командир СП-шки передав по рації, що в нас прильот. Нам дали команду виходити, всіх підіймати, надавати першу медичну допомогу трьохсотим і чекати, коли прийде група, яка займеться винесенням поранених. Ми одного першого відправили, потім за другим командир пішов сам".

Василь Курилолвич згадує, що почав доганяти свою групу, яка вже несла одного їх побратима.

"Доля секунди і я почув, що в мене летить FPV-дрон. І я думав, що це вже все. Він якось так попав, вибухнув переді мною десь півтора-два метри. Я пам’ятаю все ніби в тумані. Мені одразу відірвало праву ногу. Ліва, нижче коліна, теж була пошкоджена. Вона одразу повністю розпухла. І в той же момент чую, що дрон скидає "скид". Граната прилетіла, тут уже мені пошкодило праву руку.
Гвардієць бригади "Червона Калина" Василь Курилович на псевдо "Батя" з
Гвардієць бригади "Червона Калина" Василь Курилович на псевдо "Батя" з. Нацгвардія України

За словами "Баті", в той момент захисник думав, що це були останні миті його життя.

"Взяв в руку землі Запорізької. Щось таке прийшло мені на думку, що поховають мене вже дома з цією землею. А потім думаю: "Яка земля?". Викинув її й почав збиратися з силами. Мене діти чекають маленькі дома. Я їм обіцяв, що вернусь, а своїх слів треба дотримуватись".

Захисника підібрали побратими, які несли одного з поранених пораненого.

"Хлопці наклали мені турнікет і понесли того хлопця, першого. Сказали що повернуться, щоб дочекався. За мною прийшли близько 7 ранку — сам ротний з "Художником". Не знаю хто мені дав ті сили. Напевне те, що я казав дітям, що повернусь", - розповідає Василь Курилович.

Протезування гвардійця буде проходити у декілька етапів. На одну з ніг йому зроблять самоінтеграцію – у кінцівку вживлять металічний стержень, на який потім кріпитимуть протез. На початку необхідно буде навчитись ходити на маленьких протезах, шукати точку опори та рівноваги. Після цього уже відбувається повне протезування.

“21 століття, ноги всякі є. Наука на місці не стоїть. Як я сміявся, візьму ноги в "Термінатора", зв’яжусь з Арнольдом Шварценеггером і будуть ноги від якогось "Термінатора". Тільки не знаю від якого Термінатора. Бо там є такі й такі ноги – всякі”, – жартує військовий.
Гвардієць бригади "Червона Калина" Василь Курилович на псевдо "Батя"
Гвардієць бригади "Червона Калина" Василь Курилович на псевдо "Батя" з родиною. Нацгвардія України

Ще під час евакуації після поранення Василь Курилович вирішив, що хоче взяти участь в Іграх нескорених. Він хоче спробувати свої сили у веслуванні на тренажерах на відбірковому етапі у Києві, а потім виграти й міжнародні змагання.

"Коли мене винесли мої побратими, я тоді обіцяв ротному і хлопцям, які винесли мене, що я поїду на Ігри нескорених. Я колись давно чув про ці ігри, що військові, які мають поранення, виступають і себе проявляють. І я вирішив, що я хочу себе спробувати, а чому б і ні. Тим більше я обіцяв побратимам, треба обіцянки виконувати”, – каже гвардієць.

Військовий також обов’язково хоче займатись громадською діяльністю, працювати із побратимами, які отримали поранення та психологічно важко переносять нові реалії.

На початок