Уночі 10 квітня на Вінниччину евакуювали 15 жителів Донеччини. Це люди похилого віку та представники маломобільних груп, який прихистили в обласному пансіонаті геріатричного профілю. Там вони перебуватимуть до завершення воєнного стану.
Про це Суспільному розповіла виконувачка обовʼязків очільника закладу Катерина Якимчук.
"Вчора ми проводили екстреннокризову евакуацію із пансіонату Дніпра. Але до цього ці люди жили у своїх домівках в Донецькій області, хто з якого міста. Всі вони з окупаційних територій. Наймолодша з мешканців — 1963 року, є бабуся з 1931 року", — розповіла Катерина Якимчук.
У пансіонаті на Вінниччині евакуйовані будуть отримувати прихисток, соціальну послугу стаціонарного догляду, чотириразове харчування, медичний супровід та догляд.
"Перебуватимуть тут упродовж воєнного часу і місяць, або три місяці, після його закінчення. Чи залишаться в пансіонаті потім, поки невідомо, вони самі прийматимуть для себе рішення, — говорить Катерина Якимчук. — Є люди, які перенесли інсульт, є з переломом шийки стегна, є з віковими захворюваннями, такими, як варикоз. Також є люди, в яких цукровий діабет".
93-річна Лідія Сухова з Краматорська розповіла Суспільному про свій перший день у будинку геріатричного типу. На Донеччині жінку доглядала сусідка, адже рідних у неї немає.
"Мала двох синів та чоловіка. Сини позакінчували інститути, потім в армії служили. Працювали на нашому заводі в Краматорську, і ми з батьком там працювали. Все було добре. Я взагалі нічого особливо не запам'ятовую, бо за свої 93 роки всього два класи закінчила. Ми тоді тільки рисочки і кружечки писали. Чоловік помер у 2006 році, а я сама залишилася", — розповіла Лідія Сухова.
Перед тим як Лідію Петрівну перевезли до Вінниці, вона майже 3 місяці лікувалася у Дніпрі, бо зламала ногу.
"Я в гіпсі 54 дні лежала на спині, не рухалася ні сюди ні туди. А 22 лютого його з мене зняли і я ще там лежала. А потім лікар мені сказав: "Ми своє виконали. Тепер вас треба виходжувати, щоб ви почали ходити. Треба багато працювати. Вам потрібно в інше відділення". І потім мене сюди привезли", — додає бабуся.
Серед новоприбулих — родина Тахтарових із Великої Новосілки. Анатолій Костянтинович звернувся до волонтерів із проханням евакуювати паралізовану дружину. Через численні обстріли боявся за її життя.
"Стріляли дуже, побили все: вікна, рами, двері. Боявся за дружину і за себе також. Дуже багато руйнацій в нашому селі. Як ніч — прильоти. Жінка весь час в стресі, плаче. Через це ми виїхали. На вокзалі нас вже чекали волонтери й привезли в пансіонат. Пару годин поспали, а вже зранку прийшли лікарі. Оглянули нас, нагодували, дали нам кімнату", — Анатолій Тахтаров.
Усіх евакуйованих оглянув лікар, їх нагодували, розселили та надали усі необхідні речі, розповідає сестра-господиня Валентина Цокур.
"Люди є після інсульту. Є люди з загальновіковими захворюваннями, малорухомі, які не можуть самі пересуватися, на візочках та ходунках. Є одна жінка після інсульту, яка лежача та погано розмовляє. У нас є психолог, який вивчить їхні історії, дізнається про страхи та почне з ними працювати, допоможе адаптуватися. Також у нас є лікарі, які обстежать кожного мешканця. Почнемо реабілітацію", — розповіла Валентина Цокур.
Від початку повномасштабного вторгнення до трьох закладів пансіонату у Вінниці, Вороновиці та Плискові прийняли пів тисячі людей, каже виконувачка обовʼязків очільника Вінницького пансіонату геріатричного профілю Катерина Якимчук. Тут вони перебуватимуть до завершення воєнного стану.
