"Україна або вільна, або безлюдна", – історія бійця Сил спеціальних операцій ЗСУ із Вінниці

"Україна або вільна, або безлюдна", – історія бійця Сил спеціальних операцій ЗСУ із Вінниці

"Україна або вільна, або безлюдна", – історія бійця Сил спеціальних операцій ЗСУ із Вінниці
. Військовослужбовець Сил спеціальних операцій ЗСУ Ігор Гемба

Захисник із Вінниці Ігор Гемба на псевдо "Гагарін" пішов захищати Україну із перших днів повномасштабного вторгнення. До цього із 2020 року очолював вінницький Ветеран Хаб. Наразі він військовослужбовець Сил спеціальних операцій ЗСУ. Брав участь у Балаклійській операції, звільняв місто.

Для оборонця це не перший бойовий досвід. Ігор Гемба був учасником Майдану. У 2014 році пішов добровольцем до війська. Був командиром стратегічно важливої позиції у Пісках. 19 січня 2015-го потрапив під артилерійський обстріл, отримав поранення в руку. Після лікування, брав участь у "Іграх Нескорених". Далі – зі слів оборонця.

"Ще із 2014 року маю псевдо "Гагарін". Прибувши добровольцем на фронт на деякий час потрапив на позицію "Небо" коригувальником. На той час мав псевдо "Юрій" і командир сказав: "Якось Юрій на небі не звучить. Будеш "Гагарін". Так і залишилося. Я став "Гагарін", який ходить на небо".

Із лютого ходив на роботу із тривожною валізою

"Розумів й очікував, що вторгнення РФ в Україну рано чи пізно розпочнеться. Тож ще із середини осені проводили різні тренінги, ділилися знаннями: про тривожні валізи, домедичну допомогу, про дії у разі початку повномасштабної війни. Уже з лютого ходив на роботу із тривожною валізою. Двадцять четвертого був удома, прокинувся від телефонного дзвінка, що все почалося.

Разом із друзями-ветеранами із Вінниці мали домовленість щодо дій у такому випадку, зокрема, де маємо зустрітися. О шостій ранку уже разом пили каву й обговорювали наступні кроки. Потім роз'їхалися по домівках, щоб в екстреному порядку завершити усі побутові справи".

"Україна або вільна, або безлюдна", – історія бійця Сил спеціальних операцій ЗСУ із Вінниці
Фото: Ігор Гемба
Пішов служити у Сили спеціальних операцій ЗСУ

"Я був очільником ветеран-хабу. Поїхав на офіс, повідомив команді, щоб залишалися вдома. Дружина й керівництво були в курсі про те, що у разі повномасштабної війни іду на фронт. Тож одразу розпочав передачу робочих повноважень. П'ятого березня склав повноваження, а сьомого уже був у частині.

Пішов служити у Сили спеціальних операцій ЗСУ. Описувати свій військовий шлях не можу, але виконував завдання на різних секторах, так би мовити у точках зіткнення з ворогом по Україні. Уже з осені це був Східний напрямок. Це деокупація Харківщини.

Якщо згадувати Балаклійську операцію це було три доби, коли ми по черзі відпочивали, адже була постійна бойова готовність, активні бойові дії. І тому необхідна була максимальна дієвість. Ми по-черзі змінювали один одного, щоб подрімати. Пам'ятаю, що було прохолодно і були без спальників. Згодом почали пересуватися далі, добрали речей і було вже краще".

Найкраще, що може бачити військовий, щасливі обличчя цивільних після деокупації

"Загалом тоді усе пройшло успішно. Втрати із нашого боку були мінімальні, але, на жаль, вони мали місце. Вдалося доволі швидко звільнити Харківщину. Коли перебуваєш у процесі, мало відчуттів, бо ти сконцентрований на справі й відповідальності. Потрібно мати ясний розум, щоб виконувати усі задачі. На вечір, коли зрозуміли, що залишаємося на патрулюванні очікувати приїзду силових структур для фільтрації, уже знайомилися з місцевими. Це було приємно.

Люди зустріли радісно, пригощали, йшли на контакт, розповідали свої історії. Це найкраще, що може бачити військовий, щасливі обличчя цивільних після деокупації. Це одна з найкращих емоцій".

Війна не буває комфортною

Наразі "Гагарін" перебуває на навчанні, де проходить перекваліфікацію для отримання нового фаху.

"Якщо говорити про те, коли прийшов служити під час повномасштабної війни, багатьох речей не розумів. Адже до цього був очільником організації, мав вісімнадцять підлеглих, розумів що таке менеджмент. Але деякі його процеси в армії не розумів. Через це спочатку мав непорозуміння з командуванням. Дуже багато критикував і не міг зрозуміти логіки процесів, чому так відбувається. Здавалося, що деякі накази не принесуть результату. Із часом прийняв реальність, що тут трішки інакше. Стало легше".

"Україна або вільна, або безлюдна", – історія бійця Сил спеціальних операцій ЗСУ із Вінниці
Фото: Ігор Гемба
Усе вирішувалося у дружніх умовах: хто готує, хто миє посуд

"Із тих емоцій, які знаходив в собі під час служби це усвідомлення того, що війна не буває комфортною. Усвідомив, що найбільший мій комфорт в тому що я живу, і цього уже достатньо. Це мабуть розуміння, що таке воїн, виконання наказів і готовність іти у бій заради перемоги, бо немає нічого ціннішого.

Стосовно побуту в кожного військового він свій, залежить від діяльності. Можна жити у приватному, звільненому після деокупації будинку, де можна приготувати поїсти і покупатися. Ми не відчували тих виснажливих умов, які має наша піхота. Для мене вони найбільш відчайдушні. Побут, що я бачив був досить комфортний. Наша група це люди які між собою перетиналися. Тож все вирішувалося у дружніх умовах, хто готує, хто миє посуд. Я, наприклад, не дуже любив готувати, тому міг помити посуд чи чистити картоплю".

Став у своїй групі "навігатором", бо добре орієнтувався на місцевості.

"На війні дуже допомогло те, що займався активним способом життя. Між 2014 і 2022 роком займався орієнтуванням на місцевості, подорожував горами, брав участь у марафоні пробіг 62 км Карпатами. Досвід туриста дуже допоміг у теперішній роботі. Починаючи від орієнтування по місцевості й до спорядження: як краще одягтися, які шари одягу, яке спорядження, як зігрітися тощо. Я став у своїй групі "навігатором", так як орієнтувався на місцевості. Я прокладав маршрути й супроводжував групу до цілі й назад.

"Україна або вільна, або безлюдна. Незалежність, що може буде краще?", – говорить Ігор Гемба.

Читайте також: "Потрібні якісні протези". Військовий Роман Кашпур пробіг Лондонський марафон, щоб зібрати кошти для поранених бійців

На початок