У вінницькому хабі "Місто змістів" 22 вересня відбулася презентація проєкту "24 історії після 24 лютого". Це розповіді вимушено переміщених жінок, які жили в окупації. Рятуючися від ракет, вони ховались у підвалах. З рідних міст виїздили під обстрілами.
Проєкт ініціювала вінницька журналістка Олеся Шуткевич спільно з організацією інформаційно-просвітницький центр "Вісь".
Олесю надихнули розповіді переселенок, які до центру приходили по гуманітарну допомогу. Тоді зрозуміла, каже, що ці історії мають бути почутими. Тож вирішила зняти розповіді на відео.
"Чому ми вирішили це зробити? Щоб цю памʼять не стерти. Проходить час, починаєш забувати, все стирається. Це спільна історія, вона має бути задокументована", — каже Олеся Шуткевич.
Роботу над проєктом Олеся розпочала в травні. На відео історії 24 переселенок із Маріуполя, Харкова, Запоріжжя, Донецька, Луганська.
Тексти героїнь проєкту перекладено двома мовами — українською та англійською, розповідає координаторка проєкту Світлана Дубина. Кожна розповідь тривалістю у десять хвилин.
"Жінки розказували, хтось погоджувався, хтось ні. Ми маємо ці моменти життя, які важливо зберегти для того, щоб ми розуміли, що пережили, що відбувалося, можливо, ми потім продовжимо і побачимо, що з цими жінками стається", — каже Світлана Дубина.
Уже з наступного тижня історії учасниць проєкту можна буде переглянути на сторінці організації "Вісь" у Facebook та на ютуб-каналі.
Ірина Синельнікова — одна з учасниць проєкту. До Вінниці приїхала з Донеччини. Її чоловік служить у теробороні. Каже, вдома була до останнього. Виїхати вирішила, коли жити там було вже нестерпно.
"У мене сьомого числа почалася паніка. Весь час активні обстріли були. Почалася паніка. Я зібралася, сіла на евакуаційний автобус і поїхала в бік Краматорська. По дорозі почала шукати волонтерів, не знала, куди їхати, але для себе вирішила, поїду до Вінниці. Одне — коли йдуть просто прильоти різні навкруги, а коли ракетні удари сильні — це зовсім інше. Страх відчуваєш. Горить все всередині", — каже Ірина Синельникова.
А 20-річна Оксана Носич із Волновахи Донецької області виїжджала, розповідає,під обстрілами. З початку повномасштабного російського вторгнення разом із родиною жили у підвалі.
"Ми просиділи 9 днів у підвалі, останні дні вирішили піти в лікарню під час обстрілів. Коли прибігли, нам сказали, що можна евакуюватись, але було страшно, людям розповідали, що їх можуть вбити. Ми вирішили ризикнути, тому що або ми залишаємось і помираємо, або ми їдемо і рятуємось", — розповідає Оксана Носич.
Такі проєкти допоможуть зберегти памʼять про війну 2022 року, каже дівчина.
"Це все має залишитись в історії для наших дітей, онуків, щоб вони бачили, що може бути з такими сусідами, як у нас, вони нам не друзі. Щоб розуміли, через що проходять люди", — каже Оксана Носич.
