Тисячі поранених прийняли 13 медичних закладів Вінниччини від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Про це Суспільному розповіла директорка обласного департаменту охорони здоровʼя та реабілітації Ольга Задорожна. Більше сотні медиків лікують, оперують та рятують життя й на передовій.

“Дуже багато, близько 100, пішли в перші дні на передову. Вони учасники бойових дій. Це перші ешелони надання меддопомоги. Вони пішли добровольцями. От тільки вчора, подзвонив головний лікар, подав заяву, залишив заступника. Я, каже, не можу інакше”, — каже Ольга Задорожна.

Лікарка-хірург Інна Гуменчук розповідає, що в лютому-березні у лікарні, де працює, чергували цілодобово. Заклад пацієнтів із вогнепальними пораненнями почав приймати з першого дня повномасштабного вторгнення.

“Питання війни, поранених, ми відчули в перший день війни, коли був приліт ракети і до нас одномоментно доправили велику кількість поранених і ми одразу включились”, — головний лікар ЦРЛ Владислав Головащенко.

Лікар-травматолог Олександр Хоменко каже, що практично всі поранені, які поступають із зони бойових дій, потребують не лише медичної, а й моральної і психологічної підтримок. А вогнепальні, мінно-вибухові поранення гояться в рази довше.

Найважчий нині моральний аспект, кажуть медики. До хвороб, планових операцій з роками звикаєш. Втім 24 лютого назавжди змінило наше життя і світосприйняття, каже хірург Денис Цеголко.
“Найважче морально: дивитися на молодих хлопців без рук без ніг, скалічені. Вони не падають духом. З тяжкими пораненнями хочуть повернутись і захищати Україну”,— каже Денис Цеголко.

Добровольцем пішов на війну лікар Дмитро. Вивозив поранених. Під час одного з обстрілів, каже, дивом вижив. Тоді загинув його напарник. Чоловіка врятували, вивезли з-під обстрілів колеги. У Дмитра численні осколкові поранення в стегнову кістку, пах, сідниці, поперек. Те, що він поранений і на лікарняному ліжку, його дружина навіть не знає, каже військовий медик. Вінницькі ж лікарі кажуть: Дмитро буде бігати.
“Медики — це велика сила. Без медиків не буде перемоги. А ціннішого від людського життя нічого немає”, — каже Дмитро.