Ветеран Євгеній Терещенко втратив ногу через поранення, яке дістав на фронті. Після протезування, 29-річний чоловік приєднався до ампфутбольної команди «АМП-Вінниця». Суспільному розповів, що тепер серед його цілей — нові перемоги на полі й звичайне життя поза ним.
Як ветеран повертається до активного життя — у матеріалі Суспільного.
Євгеній родом із Дніпропетровщини. До війська долучився у травні 2024 року. Чоловік служив у 132 окремому розвідувальному батальйоні. Працював розвідником, згодом — із безпілотниками. Поранення, розповів оборонець, отримав під час повернення з бойового завдання: російський FPV-дрон влучив у бронеавтомобіль «Stryker».
«Єдине, що побачив — це спалах. Нога "бовтається". Хлопці мені там швидко турнікети наклали, життя врятували і все».
За словами Євгенія, для нього найважчим на війні є ситуції, коли від тебе залежить надто мало.
«Коли по твоїм хлопцям відкривають вогонь, а ти нічого не можеш зробити. Це найважче. Ти хочеш туди чимось допомогти, хочеш якось докричатися, щоб щось зробити».
Після поранення проходив лікування в Запоріжжі, а для подальшої реабілітації обрав Вінницю. Тут вчився заново ходити. Євгеній Терещенко розповів, що коли вперше став на протез, емоції важко було описати словами.
«Люди так дитину не чекають, як я чекав цього протезу, щоб стати на ноги походити. Коли дали перший протез, то це такі емоції. Перш за все, не від реабілітологів, не від лікарів, не від мами, тата, не від братів — все залежить тільки від тебе. Реабілітологи дають вправи, вони укріплюють м'язи, вони допомагають нам адаптуватися. Ти повинен усвідомлювати і робити це від себе. Тобто ти захотів, ти її робиш. Ось і все».
У травні цьогоріч Євгеній доєднався до команди «АМП-Вінниця». За його словами, це ще один етап відновлення. Спочатку сумнівався, чи зможе грати, розповів оборонець Суспільному, проте тепер виходить на поле, грає в атаці і вже забив свій перший гол.
«Відіграв я загалом 6-8 матчів. Тут потужна мотивація у всіх хлопців. Подивившися на те, що вони роблять, навіть як розминаються — Боже, у них немає одної ноги, в мене теж, але такі всякі фішки роблять, що я думаю, що я це зможу, я це витягну».
«Як не крути, ти спочатку вважаєш себе неповноцінним, бо немає ноги, ти не такий, як всі і так далі. Але за рахунок підтримки одне одного, я зрозумів, що тут ти забуваєш про буденність, про якісь свої страхи, психологія, яка тебе давить. Ти розумієш, що ти повноцінна людина».
Євгеній розповів, що планує залишитися у Вінниці, продовжити грати у футбол і жити звичайним життям. Пояснив, що вдячний людям, які підтримують військових.
«У самій Вінниці мені конкретно подобається відношення. Кожного разу йдеш: "Хлопці, дякую, дякую, дякую". Сам кажеш, що нема за що. Відповідають:"Ні, є за що". І все».
Суспільному чоловік розповів, що не приховує свого протеза. Також носить різнокольорові шкарпетки — одну з папугами й сердечками, іншу — блакитну з пелюстками. Ветеран пояснив, любить яскраве. І в цьому, зізнається, є дещо більше, ніж просто вибір одягу.
«Більш, напевно, як зумисно ношу. Щоб видно було здаля, які в мене».
