У Вінниці презентували дитячу пригодницьку книжку «Дім, в якому пахне хлібом» авторки та ілюстраторки Ольги Гуд. В її основі — традиції обрядового хліба Вінниччини, з якими читачі знайомляться через історію брата і сестри.
Видання містить ігри, завдання, рецепт та аудіоказку, а сам текст паралельно перекладений англійською мовою. Книжка стала однією з переможниць міського конкурсу на підтримку книговидання 2026 року.
Про те, як виникла ідея книжки, поєднання етнографії з містичною історією та роботу над ілюстраціями Ольга Гуд розповіла в ефірі Українського Радіо Вінниці.
Від подорожі Вінниччиною — до дитячої книжки
Поштовхом до створення книжки стала подорож, присвячена дослідженню хлібних традицій Вінниччини. За словами Ольги Гуд, саме тоді вона зрозуміла, що хоче розповісти про них ширшій аудиторії, передусім дітям.
«Є речі, які мене дуже сильно надихають і дають поштовх для багатьох моїх проєктів. Це подорожі. І перший етап народження цієї книги, сама ідея її появи виникла саме в подорожі. Вона була присвячена дослідженню хлібних традицій Вінниччини. Мене настільки вразила ця культура, що захотілося, аби цю інформацію знало більше людей, особливо дітей, адже саме з дитинства починається формування національної ідентичності та розуміння того, хто такий українець», — розповіла Ольга Гуд.
В основі сюжету — пригоди брата і сестри. Через їхню історію авторка знайомить читачів із традиціями обрядового хліба, який випікали до свят та важливих подій.
«Обрядові хліби — це хліби, які печуть до свят, різних важливих подій у житті. Ця книга не енциклопедична, вона не має на меті розповісти абсолютно про всі варіанти обрядових хлібів. Її завдання — познайомити з цією традицією, захопити нею, дати перший поштовх до пізнання. Діти, коли читають цю історію, ніби подорожують протягом року різними святами і занурюються у традицію обрядового хліба», — сказала авторка.
Ілюстрації створювала вручну
Ольга Гуд є не лише авторкою тексту, а й ілюстраторкою видання. В оформленні вона поєднала цифрову ілюстрацію з аплікацією.
«Мені хотілося, щоб ця книга передавала суть ручної праці. Коли створюється хліб, докладається багато ручної праці, вкладається багато всього, поки він випікається. І мені здається, що найкраще суть ручної праці передає саме ручний малюнок — живий, неідеальний, із фактурою паперу, олівців. Тому я вирішила, що найкраще цю книгу доповнюватимуть саме аплікації. Таким чином в ілюструванні поєднала цифрову ілюстрацію з живою аплікацією», — розповіла Ольга Гуд.
Ігри, завдання, рецепт та аудіоказка
Книжку зробили інтерактивною. Окрім самої історії та ілюстрацій, у ній є завдання й ігри, які допомагають дітям більше дізнаватися про українські традиції.
«Ми розуміємо сучасне покоління дітей, яким важко концентруватися на довгих історіях, особливо якщо вони не супроводжуються візуальним рядом. Відповідно, маємо зацікавлювати їх читанням за допомогою інших моментів. Тому я вирішила додати більше інтерактиву, ігри та завдання. Вони занурюють дітей у пізнання цієї культури. Тобто діти не просто читають історію й уявляють щось, а потім виконують певне завдання і ніби самі стають учасниками цієї казки, відчувають себе її героями», — сказала Ольга Гуд.
У виданні є також рецепт, за яким діти разом із дорослими можуть щось спекти, та аудіоверсія казки.
«Я створила її саме такою, які книжки мені подобалися в дитинстві. Саме такою я її бачила: тут поєднано дуже багато всього — візуал, цікава історія, пригоди, містика, завдання. У книжці також є рецепт, за яким можна в сімейному колі разом приготувати щось смачне, спекти. І є аудіоказка. Тобто абсолютно все, що мені колись подобалося в дитинстві, я реалізувала в цій роботі», — розповіла авторка.
Книжку переклали англійською
Історія паралельно представлена українською та англійською мовами. За словами Ольги Гуд, під час перекладу важливо було не просто перекласти текст дослівно, а адаптувати його для англомовних дітей.
«Суть не лише в тому, щоб якось перекласти текст. Це дитяча книга, і вона має бути адаптована під дитячу аудиторію. Тут міститься багато наших українських етнографічних слів, фраз, які ми легко розуміємо, а іноземній аудиторії їх зрозуміти складніше. Тому деякі слова можуть залишатися в українській транслітерації. Мені була потрібна допомога спеціаліста, щоб органічно перекласти книгу англійською і щоб англомовним дітям було легше її читати», — сказала Ольга Гуд.
Примірники книжки вже замовляли для українських дітей, які живуть за кордоном, зокрема у Польщі.
«У мене вже були замовлення в Польщу. Дівчина замовляла книжку для свого сина, і ми після цього розмовляли. Вона сказала, що це дійсно важлива робота для того, щоб українці за кордоном продовжували пізнавати, знати і не забувати свої традиції. А якщо хочеться познайомити когось з Україною не лише в контексті війни, а й через традиції та культуру, то це також хороший варіант», — розповіла авторка.
Видати книжку допоміг міський конкурс
«Дім, в якому пахне хлібом» стала однією з переможниць міського конкурсу на підтримку книговидання у 2026 році.
«Я вважаю, що зараз книговидання — це заняття для заможних людей. Для цього потрібно мати дійсно великі ресурси: часові, інтелектуальні, матеріальні. Тому в цьому контексті дуже допомагає Вінницька міська рада, яка організовує такий конкурс і сприяє книговиданню. Завдяки цьому ця книжка змогла народитися, і люди зараз можуть її читати», — сказала Ольга Гут.
В основу лягли дослідження подільських традицій
Працюючи над етнографічною складовою, авторка опрацьовувала кілька джерел. Зокрема, використовувала працю дослідниці Світлани Творун про обрядові хліби.
«Я знайома з цією роботою, і вона лягла в основу книги, багато інформації я брала саме звідти. Окрім цього, під час розмов люди ділилися своїми знаннями про те, як усе відбувалося. Декілька джерел було опрацьовано для того, щоб створити книгу. Це не просто фантазія — вона дійсно заснована на певних етнографічних знаннях», — розповіла Ольга Гуд.
Власних дитячих спогадів, пов'язаних із такими традиціями, за словами авторки, вона не мала. Саме тому робота над книжкою стала для неї зануренням у нову тему.
«У мене немає такого контексту з дитинства чи власної історії. Для мене це було повне занурення в дослідження цієї теми. Я думала: якби в мене був такий контекст тоді, як би я це переживала? Мені, можливо, в дитинстві також не вистачало цих знань, цих традицій. Було б добре, щоб у кожної дитини була така можливість. Сподіваюся, що ця книжка дасть можливість хоча б через твір прочитати про це і зануритися в традицію», — сказала Ольга Гуд
