Військовий 110-ї окремої механізованої бригади Дмитро Накалюжний, позивний «Академік», нині проходить реабілітацію у Вінниці після поранення на Запорізькому напрямку.
Свою історію оборонець розповів Суспільному.
До повномасштабної війни Дмитро був цивільним і працював кухарем. В армії раніше не служив. У березні 2022 року добровільно пішов до територіального центру комплектування, а згодом долучився до ЗСУ.
«Я вагався до цього — йти, не йти. Я бачив, як хлопці вже їхали на фронт захищати Запоріжжя і так далі. То я просто потім пішов і все», — розповів Дмитро.
Навчання тривало близько місяця. Спочатку його готували як артилериста, однак після формування 110 бригади призначили кухарем — за цивільним фахом.
«Ми не знали, куди йшли, ми не знали, що буде завтра. Ми свідомо розуміли, що можемо загинути, отримати поранення. Такий був час. Тоді не було часу вагатися чи розмірковувати. Ми просто йшли, бо так треба було, і все», — сказав військовий.
Певний час Дмитро забезпечував харчування особового складу, готував їжу та збирав посилки для військових на позиціях. Згодом вирішив змінити напрям служби та стати оператором безпілотника.
«Я зрозумів, що роблю малий вклад у війну. Не те, що у перемогу, просто у цей процес. Я порахував, що роблю малий вклад», — пояснив він.
Дмитро навчався у розвідувальній роті та освоїв керування безпілотниками. Виконував завдання з розвідки, спостереження, виявлення російських військових і коригування вогню.
Поранення
Наприкінці січня під час одного з бойових виходів Дмитро вирішив піти разом із побратимом, який мав вирушити на позицію сам.
«Треба було підтримати побратима, бо він би пішов сам. Я просто вирішив, що маю йти з ним, бо не хотів його самого відпускати», — згадав військовий.
У посадці стався вибух. Дмитро не знав, що саме сталося. Після цього побачив, що обидві ноги травмовані.
«Я просто пройшов десь, може, метра три, побачив ноги — ліва нога вивернута, права розірвана. І я просто зрозумів, що йти вже не можу», — розповів він.
Військовий сам наклав турнікет. Після поранення близько трьох годин чекав на евакуацію. Побратим, якого він супроводжував, загинув.
Після стабілізаційного пункту військового доправили до Запорізької обласної лікарні. Після операції він прокинувся вже без ноги.
«Коли прокинувся, вже побачив, що все, що я ще живий, слава Богу. У мене купа трубок, купа бинтів, і я дуже блідий, бо втратив багато крові», — сказв він.
П'ять операцій і протезування у Вінниці
Після лікування у Запоріжжі Дмитро потрапив до Вінниці. Тут йому зробили п'ять операцій для формування культі та загоєння ран.
Після цього почалася реабілітація та підготовка до протезування. Спочатку військовий відновлював фізичну активність, а після загоєння ран почав тренуватися з тимчасовим протезом.
«Поки ти ходиш, нога худне. Вона сходить за рік часу доволі сильно. А далі вже робиться постійний протез», — пояснив Дмитро.
Зараз він другий місяць ходить на протезі. Почати раніше не вдалося через повторну ампутацію — лікарям довелося видалити частину кістки, яка заважала протезуванню.
За словами оборонця, адаптація потребує часу. Він відчуває фантомний біль, який посилюється через зміну погоди та атмосферного тиску.
«Це дуже складний процес на перших початках. Це може бути і рік, і два — у кожного все особисто. Немає єдиної ампутації, у всіх ампутації різні. І відчуття так само», — розповів військовий.
Після протезування Дмитро вже може самостійно керувати автомобілем і пересуватися містом. Водночас, за його словами, саме міська інфраструктура часто створює труднощі для людей з ампутаціями.
«Якщо в тебе ноги нема, то питань дуже багато стосовно комфорту пересування як містами, так і взагалі якимись закладами», — зазначив він.
Нині для Дмитра справедливий мир — це покарання тих, хто розпочав війну.
«Щоб люди, які почали це все, були покарані. По-справжньому покарані, отримали своє покарання. Оце буде, мабуть, справедливий мир», — зазначив військовий.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
