Жителька села Івашківці, що на Вінниччині, Любов Здирко прикрасила українським орнаментом сім об'єктів у рідному селі. Є її роботи і на будівлях сусідніх сіл. Нині жінка розписує вхід до сховища для продукції у школі, де працює вчителькою початкових класів.
Про те, як створює розписи, та якими роботами пишається найбільше — мисткиня розповіла Суспільному.
За словами Любов Здирко, розписуючи об'єкти, вона у такий спосіб хоче зробити рідні місця яскравішими та зберегти українські традиції.
Зараз жінка працює над розписом входу до сховища, де зберігають шкільну продукцію — прикрашає мальвами.
«Я побачила, що дівчата гарно вибілили вхід, і вирішила його прикрасити. Вибрала мальви, бо це така суто українська квітка. У нас на подвір'ї шкільному вони не виросли, тож я вирішила зобразити їх тут», — сказала Любов Здирко.
За її словами, вона 39 років працює у цій школі, тож хоче додати їй яскравих барв.
«Стараюся, щоб були природні кольори, змішую фарби. Вибрала для мальв класичний рожевий. Спочатку я нанесла жовтий тон, потім загадала, що зсередини мальви трошки біліші, тому додала білого, а серцевинку зробила зеленою. І ось під край даю темніший колір, щоб показати об'єм пелюстки».
Це другий об'єкт на шкільному подвір'ї, який Любов Здирко розписала квітами. Раніше елементи петриківського розпису вона нанесла на стіни гаража. Малювати, з її слів, любить із дитинства. Робить це інтуїтивно, адже художньої освіти не має.
«Мої батьки ніколи ні в чому не критикували, я вдома на стінах малювала все, що могла. Тепер у нас директор дуже лояльний. Оце я собі задумала — і малюю. Навіть не питаю у нього, чи можна. Я все роблю інтуїтивно, бо у мене немає професійної освіти. Роблю, як підказує моє серце», — сказала жінка.
Вона розповіла, що її роботи припали до душі односельцям, тож ті почали просити розписати й їхні будинки. Так на вулицях села з'явилися українські орнаменти: мальви, калина, птахи, колосся. .
Найбільше, за словами мисткині, вона пишається двома роботами. Перша — стара хата при в'їзді до села, яку перетворила на своєрідну візитівку Івашківців. На стіні напис «Я люблю Івашківці» та польові квіти.
Інша робота — петриківський розпис на 25-метровій стіні колишньої будівлі колгоспу.
«Найбільше у петриківському розписі я люблю центральну квітку, яка називається «цибулька». Вона має риси, як схожа на берегиню. Ягідки різні, сонях... Але малюю наші сільські народні мотиви, щоб ці квіти пахнули домом. Стіну назвали «Стіна Дружби», бо працювали тут всі: люди її побілили, діти розмальовували, штукатурили, бо стіна стара була».
Загалом у рідному селі Любов Здирко розписала сім об'єктів. Українські орнаменти є й на будівлях сусідніх сіл.
«Мене просять: «От у мене є старенька хата на подвір'ї, а можете і її розписати?». Кажу, чого ж не можу — можу. «А скільки грошей?». Безкоштовно. Я це роблю в задоволення, від душі».
За словами Любові, у такий спосіб хоче зробити села яскравішими, а ще нагадати людям про українську культуру та традиції, щоб українське не зникало з повсякденного життя, а залишалося поруч — в орнаментах і знайомих із дитинства образах.
Цим бажанням пані Любов пояснює й інші свої творчі роботи. Вона видала книгу про малу батьківщину, написала вірші про квіти, а за допомогою штучного інтелекту створила пісню. З її слів, усе це — щоб популяризувати рідне село, його історію та культуру.
«Я хочу, щоб усі, хто заїжджає у наше село, радувалися, щоб це милувало їхнє око і вони відчули, що вони живуть в Україні і ми любимо свою землю», — сказала Любов Здирко.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
