23-річна Руслана Дучалова з Ямпільської громади Вінниччини вже шість років служить у Збройних силах України. Нині офіцерка на псевдо "Мулан" працює у відділенні психологічної підтримки військових у складі 100-ї окремої механізованої бригади на Донеччині.
Про свій шлях у війську, службу на сході та роботу з бійцями вона розповіла Суспільному.
Як вирішила стати військовою
У 2020 році Руслана закінчила школи і в 17-річному віці стояла перед вибором майбутньої професії. Спочатку вона планувала вступати до педагогічного університету і здобути освіту психолога-педагога. З її слів, вона завжди любила працювати з дітьми.
Однак зрештою вирішила вступити до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.
За словами дівчини, на початку навчання вона навіть сумнівалася у своєму рішенні. Проте з часом зрозуміла, що військова служба їй справді подобається.
Руслана розповідає, що їй імпонували дисципліна, навчання та можливість стати офіцером. Згодом вона усвідомила, що не бачить себе в іншій професії.
"Мені подобалося бути у військовій формі, дотримуватися дисципліни. Хотілося з кожним днем усе більше бути офіцеркою ЗСУ і займати посаду відповідно до своєї освіти. Також я зрозуміла, що не бачу себе в іншій професії і взагалі на цивільній роботі. Я там, де маю бути", – розповіла військова.
Псевдо "Мулан" дівчина отримала під час навчання від однокурсників з Інституту морально-психологічного забезпечення.
За словами Руслани, до того вона навіть не дивилася мультфільм чи фільм про героїню з таким ім’ям. Лише згодом вона зрозуміла, чому товариші обрали саме цей позивний — через схожість із персонажем та східні риси обличчя.
"Спочатку не подобалося, потім звикла. Маю достатньо запальний характер, тому зі мною тут не скучають", — розповіла вона.
Нині Руслана — єдина жінка у своєму підрозділі. За її словами, їй пощастило з колективом, адже всі військові ставляться одне до одного з повагою, а жінки у війську виконують різні завдання — як у тилу, так і на бойових посадах.
Навчання та початок великої війни Служба на Донеччині
Руслана розповіла, що під час навчання в академії сумлінно опановувала дисципліни, однак найбільше їй подобалися заняття зі стрільби.
За її словами, вона особливо любила тренування на полігоні. Серед стрілецької зброї найбільше їй подобалося працювати зі снайперською гвинтівкою СВД, зокрема під час нічних стрільб. Також курсантка мала можливість стріляти з різної бронетехніки — танків, БМП та БТР.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну розпочалося, коли Руслана навчалася на другому курсі академії.
"Коли почалася повномасштабна війна, страх був у всіх. У думки лізло страшне, тому що ніхто з нас, тоді ще курсантів, не знав, що буде далі. Тоді пришвидшували випуски, молоді офіцери йшли у невідомість", — сказала військова.
З часом, каже військова, прийшло усвідомлення важливості служби та ролі Збройних сил у захисті країни.
"Мотивація лише одна – перемогти у цій війні, щоб полеглі Герої могли спати спокійно, щоб наші українські землі, які тимчасово окуповані РФ, повернулися під контроль України і щоб тут не залишилося жодного окупанта. Думаю, це бажання одне на всіх", – додала вона.
Після завершення навчання та отримання звання лейтенанта у червні 2024 року Руслану направили служити до 100-ї окремої механізованої бригади.
Невдовзі підрозділ вирушив виконувати завдання на Донеччину, де перебуває й нині.
У бригаді Руслана працює у відділенні психологічної підтримки персоналу. Її робота пов’язана з аналізом морально-психологічного стану військовослужбовців, а також організацією психологічної допомоги.
"Психологічна підтримка у війську зараз дуже важлива, тому що без неї ми б не змогли тут знаходитися. Хтось сильніший характером і справляється сам, але є і такі, кому необхідна допомога – хто хоче виговоритися, поділитися тим, що не може розповісти комусь іншому. У кожного психолога все конфіденційно", — розповіла "Мулан".
За її словами, групи психологічної підтримки регулярно виїжджають у підрозділи бригади, щоб допомогти військовим, які потребують підтримки.
Згодом до війська долучилися й члени родини Руслани.
У 2021 році до лав Збройних сил України вступив її батько — Сергій Дучалов. Пізніше контракт із 100-ю бригадою підписав і молодший брат військової — Максим, якому на той момент було 19 років.
Руслана розповідає, що народилася і виросла на Вінниччині, навчалася на заході України, а служити довелося на сході. До війни вона ніколи не була на Донеччині, однак за час служби полюбила цей регіон і його людей.
"Коли хтось наважується пропонувати "віддати" цей регіон, моєму обуренню немає меж. Так і хочеться вигукнути: "Дідька лисого вони одержать, а не нашу Донеччину!", – розповіла "Мулан".
Попри всі труднощі, офіцерка розповіла, що її місце саме тут, у війську.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
