За тиждень, з 2 по 8 березня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 17 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Ян Яворський
Воїн загинув 27 лютого поблизу населеного пункту Петрівка Куп’янського району Харківської області під час виконання обов’язків військової служби.
Федір Яценко
Федір Яценко народився 12 лютого 1982 року. З перших днів повномасштабного вторгнення він мужньо боронив Україну на Авдіївському, Лиманському та Сумському напрямках.
20 лютого 2026 року він загинув у бою в районі села Миропілля Сумської області
Микола Гуляренко
З 12 грудня 2023 року стояв на захисті України. Він ніс службу на посаді механіка відділення електронних комунікацій інформаційно-комунікаційного вузла батальйону управління військової частини А1736.
25 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання з облаштування додаткового злітно-посадкового майданчика в селі Українське Чугуївського району Харківської області Микола Гуляренко загинув.
FPV-дрон уразив автомобіль 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, у якому перебував наш земляк-захисник.
Сергій Карпенко
Сергій Карпенко народився 25 серпня 1969 року у Жмеринці, змалку проживав у Вінниці. Закінчив загальноосвітню школу №2, вивчився на столяра-червонодеревника. Після проходження строкової армійської служби працював у різних виробничих сферах міста. Зокрема, до мобілізації у військо був представником в одній із торговельних фірм.
Разом із дружиною виховав трьох доньок, дочекався онука.
До захисту України чоловік долучився влітку 2025 року. Був старшим сержантом. Виконував бойові завдання у складі 120 бригади територіальної оборони на Харківському напрямку. Загинув воїн 17 лютого 2026 поблизу села Металівка Чугуївського району.
Олег Паляничко
Олег народився 7 лютого 1998 року в селі Плисків на Вінниччині. Навчався у місцевій школі, а згодом вступив до фахового коледжу, де здобував спеціальність з монтажу та експлуатації електроустаткування.
Його військовий шлях розпочався зі строкової служби у Першій Президентській бригаді. 14 травня 2019 року він підписав контракт і свідомо обрав професію захисника. Повномасштабне вторгнення зустрів на Київщині — одразу вирушив до підрозділу та став на оборону. Брав участь у захисті Ірпеня.
Михайло Смичок
Смичок Михайло, 1982 року народження, солдат військової частини А1736.
23 лютого 2026 року Михайло Смічок загинув під час виконання бойового завдання в районі Томахівки Чугуївського району Харківської області. Йому було 43 роки.
Євген Маслюк
Євгеній Маслюк народився 12 жовтня 1995 року у Вінниці. Закінчив загальноосвітню школу №18. Вищу освіту здобув у Вінницькій філії Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю "Готельно-ресторанне обслуговування".
Строкову службу проходив у Києві в батальйоні почесної варти Національної гвардії України. Після цього п’ять років виконував бойові завдання в зоні Антитерористичної операції.
У цивільному житті працював логістом у торговельному центрі "Епіцентр". Минулого року одружився.
Віталій Заброварний
Заброварний Віталій Олександрович, 1986 року народження, уродженець села Журавлівка Барської громади, старший солдат. Служив старшим стрільцем-вогнеметником піхотного відділення військової частини А3488.
23 лютого під час виконання бойового завдання в Запорізькій області Віталій Заброварний загинув. Йому було 39 років.
Віктор Червінський
Червінський Віктор народився 20.10.1981 року в Переорках. Закінчивши місцеву школу, навчалася на столяра.
Віктор Червінський служив молодшим сержантом, командиром аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти військової частини А4165. Тривалий час вважався безвісти зниклим, згодом його особу встановили за результатами ДНК.
24 квітня 2024 року Віктор Червінський загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Білогорівка Луганської області. У нього залишилися батько та сестра.
Богдан Гончар
Гончар Богдан народився 11.10.1975 року в селі Кисляк Гайсинського району. У третьому віці разом із родиною переїхав до села Уладівське, де відвідував дитячий садок і навчався в місцевій школі. Після школи вступив до Вінницького політехнічного інституту та здобув професію інженера.
Працював в Уладово-Люлинецькій дослідно-селекційній станції, очолював тракторну бригаду. Після створення сім'ї переїхав до Вінниці та займався власною справою. У 2012 році родина повернулася до Уладівського; у селі допомагав односельцям з ремонтом меблів.
На початку повномасштабної війни працював за кордоном. У 2023 році повернувся в Україну та добровольцем пішов на службу. У 2025 році отримав контузію, після чого продовжив службу. Його військовий шлях обірвався на Харківщині.
У Богдана Гончара залишилися дружина, троє синів (один із ними також захищає Україну), донька.
Ігор Дідик
Дідик Ігор, 20.01.1976 року народження, житель Тепліка. Працював у Теплицькій хлібопекарні. У березні 2023 року став до лав Збройних сил України. Служив водієм 3-го відділення 2-го автомобільного взводу 1 автомобільної роти автотранспортного батальйону.
23 лютого 2026 року Ігор Дідик загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Грузьке Покровського району Донецької області. Йому було 50 років.
Артем Лисенко
Лисенко Артем — вінничанин, військовослужбовець. Навчався в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Після завершення навчання проходив службу в 92-й окремій штурмовій бригаді. На початку повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання на складі 225-го окремого штурмового полку, обіймав посаду начальника артилерії. Брав участь у боях на Київщині, в обороні столиці та міста Гостомеля.
Першого поранення зазнав на Запорізькому напрямку під час служби на складі 60-ї окремої механізованої бригади. Після відновлення повернувся до війська, брав участь у Курській операції та служив на Сумщині, де також був поранений.. 22 лютого на Донеччині Артем Лисенко загинув.
Антон Котик
Антон народився 23.02.1976 року на Львівщині. Здобув професійну столяра, працював у Львові. У 2008 році створив сім'ю та переїхав до Ладижина, де жив і працював.
У вересні 2023 року був призваний на військову службу. Служив стрільцем-зенітником, згодом — навідником. У жовтні 2025 року був звільнений у запас за станом здоров'я.
26 лютого 2026 року серце захисника зупинилося через хворобу.
Ярослав Яковлєв
Яковлєв Ярослав Михайлович, житель села Буди Тростянецької громади, матрос. Із січня 2025 року його вважали зниклим безвісти.
31 січня 2025 року Ярослав Яковлєв загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Слов'янка Донецької області. Йому було 27 років.
Олександр Артеменко
Артеменко Олександр Іванович, 42 роки, захисник України. Родом із Дніпропетровщини, проживав у селі Летківка Тростянецької громади.
20 лютого Олександр Артеменко загинув у районі населеного пункту Вишневе Синельниківського району Дніпропетровської області.
Ярослав Звірянский
Звірянський Ярослав, 08.07.1987 року народження, уродженець м. Козятин. У 1991 році разом із родиною переїхав до села Велике, де проживав. У 2004 році закінчив Вернигородоцьку ЗОШ, працював охоронником на заводі. На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році добровільно став до лав ЗСУ, служив стрільцем-оператором.
12 грудня 2024 року Ярослав Звірянський загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Леонідово Суджанського району Курської області. До лютого 2026 року його вважали безвісти зниклим. У нього залишилися мати та родина.
Віктор Кричківський
Віктор Кричківський (47 років, Турбівська громада). 18 місяців вважався безвісти зниклим. Колишній розвідник загинув у серпні 2024 року під час захисту Вітчизни.
