За тиждень, з 22 по 28 вересня 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 24 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Сергій Вознюк
Сергій Вознюк народився 9 січня 1978 у селі Вахнівка Вінницького району. Він мав прізвище Перевертень, втім, після одруження замінив його на прізвище дружини. Чоловік із відзнакою закінчив школу, здобув освіту на факультеті філології за спеціальністю "Українська мова та література" у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського.
Після служби в армії працював у Вінниці на газозаправній станції: спочатку — оператором, згодом — директором. З дружиною Сергій розлучився, втім, підтримував своїх двох доньок.
Його знання тактичної медицини та водійської справи ставали запорукою успішної евакуації та порятунку поранених, за що мав відзнаки від командування бригади. На початку цього року Сергій за станом здоров’я був звільнений з військової служби, але за першої можливості повернувся у стрій, обійнявши посаду у Вінницькому ТЦК та СП
Чоловік добровольцем пішов захищати Україну. Понад два роки воював у лавах 144 окремої механізованої бригади, був головним сержантом медичної роти. Брав участь у боях на Чернігівщині та Покровському напрямку Донеччини.
Віталій Артюх
Віталій Артюх народився у Вінниці 21 січня 1989 року. Після навчання у 31 школі закінчив Вище професійне училище №11 за спеціальністю "Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування". У цивільному житті свої вміння застосовував у різних сферах.
Україну чоловік пішов захищати торік у листопаді. З позивним "Десна" воював у складі 120 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
У званні молодшого сержанта командував стрілецьким відділенням стрілецького взводу. Виконував завдання на одному із найактивніших напрямків зіткнення із ворогом — поблизу Ізюма на Харківщині. За свій бойовий шлях двічі зазнавав поранень. Востаннє — 20 червня. Відтоді проходив лікування, очікував на операцію з видалення осколка. У цей час отримав травмування, яке виявилося смертельним.
Помер 36-річний воїн 20 вересня 2025.
"Про запальний характер Десни на передовій складали легенди. Всі хотіли мати такого командира, нерідко намагалися його собі переманити, адже він завжди йшов першим, на нього можна було покластися. Він був добрим для нас, сильним і мужнім воїном, який не шкодував сил, робив все, аби зберегти життя своїм підлеглим, витягти з-під обстрілів поранених побратимів", — розповіла медикиня бригади Анастасія.
Олександр Ковальов
Солдат Олександр Миколайович Ковальов – водій-електрик протитанкового відділення взводу роти вогневої підтримки в/ч А7379, загинув 16 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Гірник Покровського району Донецької області.
Олександр народився 17 березня 1985 року. Був жителем селища Тиврів.
Юрій Мугир
Юрій Мугир — мешканець міста Погребище, 1970 року народження, загинув 17 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Олександро-Шульгине Краматорського району Донецької області.
Юрій Мугир служив водієм 3 взводу охорони 5 роти. Його життя обірвалося внаслідок удару російського FPV-дрона по позиціях українських військ.
Антон Господарчук
Житель села Клекотина, солдат Господарчук Антон Степанович, 1972 року народження, загинув 8 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Юнаківка на Сумщині. Він був водієм 2 гранатометного відділення гранатометного взводу 3 механізованого батальйону.
Віталій Васьківський
Васьківський Віталій Миколайович – мешканець Оратівської громади, загинув у боях за Україну 22 жовтня 2023 року. Він був навідником механізованого батальйону "Окремої президентської бригади", солдатом. До вересня 2025 року вважався зниклим безвісти. Тіло воїна було повернуто у порядку передачі та репатріації тіл загиблих.
Валентин Красніков
Валентин Красніков народився і виріс у місті Тростянець, закінчив школу № 5 та ПТУ-25. Працював на шоколадній фабриці ПрАТ "Монделіс Україна", створив сім’ю, виховував сина.
Захисник служив у інженерно-саперному відділенні 117 окремої бригади територіальної оборони. 18 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання, даючи збройну відсіч армії РФ на Донеччині, отримав поранення несумісні з життям. Йому було 34 роки.
Ігор Пасічник
Житель села Юрівка Ігор Пасічник, 1970 року народження, загинув 2 вересня поблизу населеного пункту Велика Рибиця Сумської області.
Юрій Ясінський
Про загибель Юрія Ясінського, 1994 року народження, стало відомо 23 вересня 2025 року. Захисник був жителем Козятинської громади.
Андрій Літвінчук
Літвінчук Андрій Юрійович, 1985 р.н., був жителем Козятинської громади. Про його загибель повідомили 23 вересня.
Юрій Гнатенко
9 квітня 2024 року на Донеччині в бою загинув Юрій Гнатенко. Довгий час захисника вважали зниклим безвісти, і лише 16 вересня 2025 року ДНК-експертиза підтвердила його смерть.
Народився Юрій Олександрович 5 травня 1989 року у селі Михайлівка, виріс у багатодітній родині. З дитинства був працьовитим, відповідальним, люблячим сином і братом. Шкільну освіту здобув у місцевій школі, далі вступив до Немирівського ПТУ, де опанував професію газоелектрозварювальника. Відслужив строкову службу.
Після повернення додому працював у місцевому колгоспі, згодом — на Гайсинському хлібзаводі та птахофабриці МХП. Свою майбутню дружину зустрів на Одещині.
2 жовтня 2023 року Юрій став на захист рідної землі. 19 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області стрілець-санітар 4-го штурмового відділення 1 штурмової роти батальйону в/ч А4862 прийняв свій останній бій.
З того часу він вважався зниклим безвісти. вересня 2025 року родина отримала постанову про встановлення його особи за результатами ДНК-експертизи.
Віктор Плахотнюк
Плахотнюк Віктор Васильович народився 14.08.83 року в селі Соболівка Гайсинського району. Закінчив Соболівську школу. В 2023 році отримав повістку і став бійцем 33 окремого стрілецького батальйону. Брав участь у бойових діях у декількох населених пунктах. З 7 квітня 2024 року вважався зниклим безвісти за особливих обставин.
9 вересня 2025 року стало відомо про збіг по ДНК. Загинув Віктор Плахотнюк 11 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в с. Новомихайлівка Донецької області.
Роман Ільчук
18 вересня 2025 року на Покровському напрямку, в районі населеного пункту Родинське, загинув воїн із Погребищенської громади — Роман Миколайович Ільчук. Йому був 31 рік.
Народився він 1 грудня 1993 року у селі Мала Мочулка Теплицького району Вінницької області. Коли Роману виповнилося три місяці, його родина переїхала на постійне місце проживання до села Очеретня Погребищенського району.
У 2000 році Роман розпочав навчання в Очеретнянській середній школі, яку закінчив у 2011 році. Того ж року вступив до Вінницького професійно-технічного училища №17, де здобув фах електрозварювальника.
У лютому 2023 року був мобілізований до лав Національної гвардії України. Спочатку проходив службу у військовій частині №3008 у Вінниці, згодом переведений до військової частини №3028 у Калинівці. Виконував обов’язки командира 2 відділення розвідувальних безпілотних комплексів спеціального призначення оперативно-тактичного з’єднання 1 корпусу НГУ "Азов" "Червона калина".
Роман Водзяновський
Роман народився 19 вересня 1989 року в місті Бар. Навчався в Барській школі №4, де найбільше захоплювався математикою та трудовим навчанням. Після школи обрав професію газозварювальника в Барському будівельному ліцеї, який закінчив з відзнакою. Його «золоті» руки могли створити чи полагодити будь-що, а робота завжди була зроблена ідеально.
Сергій Цирканюк
Сергій Цирканюк – мешканець Жмеринської громади, загинув на Сумщині 13 вересня. Захиснику було 49 років. Він став на захист України навесні 2023 року. Пройшов Куп’янськ, Торецьк, Краматорськ. Брав участь в операції на Курщині.
Олександр Юхимчук
16 вересня 2025 року загинув житель села Цвіліхівка Гайсинського району, старший солдат в/ч А1619 Олександр Миколайович Юхимчук, 22.10.1997 року народження. В районі населеного пункту Межова Дніпропетровської області внаслідок прямого влучання в автомобіль захисника російського FPV він отримав поранення, несумісні з життям. До мобілізації Олександр проживав у м. Вінниця.
Сергій Кузьменко
Сергій Сергійович Кузьменко — солдат взводу розвідки спеціального призначення батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, загинув 4 червня 2023 року під час оборони околиць смт Білогорівка Лисичанської територіальної громади Луганської області. Відтоді понад два роки він вважався зниклим безвісти.
Разом із дружиною Іриною та сином Сергій проживав у Києві. Згодом родина переїхала на Іллінеччину, де й було вирішено провести поховання.
Андрій Блажко
42-річний захисник Андрій Блажко загинув на своєму першому бойовому завданні на Запорізькому напрямку, куди вирушив 28 січня 2024 року. Він був мобілізований у листопаді 2023 року.
Максим Максименко
Максим Максименко народився 19 серпня 1999 року в місті Гнівань. Закінчив Гніванську школу №2, після чого у Гніванському професійному ліцеї здобув професію водія-електрика. Працював у магазинах "Техномаркет" і "Ельдорадо", а також водієм у Гніванському ЦПМСД.
У квітні 2023 року Максим був призваний до лав Збройних сил України. Служив навідником у 3 механізованому взводі на Донецькому напрямку.
13 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області він загинув. До кінця 2023 року Максим вважався безвісти зниклим. У нього залишилися мати, брат та близькі родичі.
Володимир Пилипон
Володимир Пилипон народився 12 березня 1991 року в селі Михайлівка у багатодітній родині. Згодом разом із сім’єю переїхав до Мар’янівки, де закінчив школу, здобув професію механіка у професійному технічному училищі імені Заболотного. Проживав з батьками, створити власну сім’ю не встиг.
1 серпня 2024 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Він служив у 59 бригаді, був номером обслуги гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.
26 листопада 2024 року військовий вирушив на бойове завдання до села Пушкіне Донецької області, після чого наступного дня його вважали зниклим безвісти. Після 10 місяців очікувань надійшла трагічна звістка: особу Володимира було підтверджено за результатами ДНК-експертизи після репатріації тіл загиблих захисників.
Богдан Волошин
Богдан Волошин зустрів початок повномасштабного вторгнення, перебуваючи на службі за контрактом у Національній гвардії України. Від перших днів війни приєднався до 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна "Червона Калина". Брав участь у боях під Спірним, Роботиним та Вербовим. Після поранення повернувся на службу.
За час служби нагороджений медалями "За доблесть", "За оборону України", а також відзнакою Головнокомандувача ЗСУ "Срібний хрест", яку отримав за день до загибелі. Богдан Волошин загинув 23 вересня під час виконання бойового завдання поблизу Добропілля Покровського району. Йому було 30 років.
Народився 14 серпня 1995 року в селі Макариха Кропивницького району. Дитинство та шкільні роки провів у селі Літинка Вінницької області. Вищу освіту здобув у Києві за спеціальністю "право". Проходив строкову службу в армії, після чого приєднався до Національної гвардії України.
У Богдана залишилися дружина та донька, батьки і брат, який нині також служить у лавах Збройних Сил України.
Ярослав Грушецький
Ярослав Грушецький народився 6 жовтня 1987 року в селі Махнівка (на той час село Комсомольське). У 1993 році пішов до школи, а в 2004 році закінчив 11 клас.
В 2004 році вступив до Одеської Національної академії зв’язку.
В 2005 році пішов до лав Збройних Сил України. Проходив службу в роті забезпечення при Харківському національному Університеті МВС, а в 2006 році демобілізувався.
25 лютого 2022 року пішов боронити країну до лав Національної Гвардії України у військовій частині 3028 «Червона калина» у складі саперного підрозділу.
Нагороджений:
- двома відзнаками Президента України «За оборону України»
- Медаллю «За Військову службу Україні»
- Нагрудним знаком від НГУ «За Доблесну Службу»
Брав участь у боях за визволення Києва у 2022 році. Забезпечував можливість виходу військ з Сєвєродонецька, брав участь в боях за Лисичанськ, Серібрянку, Григорівку, Білогорівку Спірне.
У 2023 році був на Запоріжському напрямку у населених пунктах Роботино, Вербове, та в 2024-2025 рр. учасник боїв за оборону Покровська Донецької Області.
20 вересня 2025 року року під час виконання бойового завдання загинув у населеному пункті Родинське Донецької області.
Павло Шіпілін
Павло народився 9 жовтня 1993 року в Ладижині та навчався в загальноосвітній школі №4, де зарекомендував себе як старанний і відповідальний учень. Після навчання він працював на підприємствах Ладижина, Одеси та Львова, набуваючи професійного досвіду.
У лютому 2024 року Павло був призваний до ЗСУ, де служив розвідником-навідником у розвідувальній роті.
9 липня 2024 року під час штурму та мінометного обстрілу біля Часів Яру зв’язок з Павлом було втрачено. Більше року він вважався зниклим безвісти.
Юрій Товкань
Народився 2 листопада 1986 року в селі Могилівка. Початкові класи відвідував у селі Василівка Тиврівського району, згодом продовжив навчання у Могилівській школі. Після закінчення навчання одразу пішов працювати на будівництві в місті Астрахань. У 2014 році повернувся до рідного села. Працював у селі Селище на зернотоку, а також підробляв на будівельних роботах.
На початку 2024 року Юрія Сергійовича було мобілізовано. 26 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Пушкіне Донецької області під час переміщення підрозділу солдат 2-го гранатометного відділення гранатометного взводу РВП військової частини А2896 Товкань Юрій Сергійович зник безвісти. Згодом тіло захисника було ідентифіковано за допомогою ДНК.
У Героя залишилися мати, сестра та племінники.
