У Немирові на Вінниччині в другі роковини загибелі захисника Андрія Смірнова провели вечір пам'яті. Чоловік долучився до лав Нацгвардії із перших днів повномасштабної війни, служив парамедиком в бригаді "Червона Калина" та рятував поранених побратимів.
Спогади про Андрія Смірнова розповіли рідні загиблого оборонця.
Вечір пам'яті про Андрія Смірнова зорганізували до других роковин загибелі захисника, розповіла Суспільному дружина Альона. Разом подружжя прожило 14 років.
"Це, можливо, дуже мало, але він мені дав стільки любові, і я казала, мабуть, цієї любові мені вистачить на все життя. Це особливий вечір для нас, це душевний вечір. Це те, що я можу зробити, і ми можемо зробити зараз для нашого героя, для нашого Андрія — це нести пам'ять, нести світлу пам'ять. Щоб люди не забували, щоб люди пам'ятали, щоб люди шанували наших героїв".
Згадати захисника зібралися побратими, друзі, односельці. На вечорі пам'яті лунали улюблені пісні Андрія, також декламували вірші, присвячені йому.
Андрій Смірнов родом з міста Немирів на Вінниччині, тут закінчив школу, а з 2001 року навчався у Вінницькому національному технічному університеті, розповіли батьки Олена та Василь Смірнови. Після закінчення вишу, працював на кондитерській фабриці.
Після початку повномасштабного вторгнення, Андрій добровільно вступив до війська, служив у Національній гвардії.
"Він зразу пішов. 28 числа він вже був у частині. Зразу "Ягуар", потім стала "Червона Калина", — розповів батько Василь Смірнов.
"Це було його рішення і ми не могли його стримати. Ми розуміли, куди він йде. Як чоловік, то він правильно поступив. Його вибір був захищати дім і рідних", — сказала мати оборонця Олена Смірнова.
Рішення йти на фронт чоловік прийняв одразу, розповіла Альона Смірнова.
"Я не могла його не підтримати, тому що це була би як зрада. Це вчинок гідного чоловіка, це вчинок мужнього чоловіка. І тому я не можу сказати, що всередині себе я його підтримала, тому що я хотіла, щоб він був поруч зі мною, щоб він пікувався при нас і був поруч. Але я розуміла, що якщо він цього не зробить, він буде себе відчувати дуже недобре".
Андрій Смірнов служив у 14 бригаді оперативного призначення НГУ "Червона Калина", був парамедиком. Своє остання завдання чоловік виконав на Запорізькому напрямку фронту поблизу села Вербове.
"Там був мінометний обстріл і хлопці позалягали. І він, за розповідямя побратимів, не встиг заскочити у вирву. Два осколки його ранили і він миттєво загинув", — розповів батько Василь.
"Ми не повірили, не хотіли це сприймати. Він не мав бути на полі бою, але йому всіх поранених потрібно було виносити. Але так склалася доля, що він рятував на полі", — сказала мати захисника Олена.
Коли Андрій загинув молодшій донечці виповнилося три. У неї з батьком був особливий зв’язок, розповіла Суспільному дружина.
"Десь 19 вересня. Це останнє було, коли я зайшла у вайбер і побачила, що він був у мережі. Він мене попереджував, що його не буде на зв'язку, що кілька днів він буде без телефону, не хвилюйся, все буде добре".
"Я не можу це пояснити, в Андрія з Нікою, з меншою донькою дуже такий був особливий зв’язок. Вона його настільки відчувала, він дуже любив нам робити сюрпризи, і не казав, коли він приїде додому, хоча мав можливість десь колись. І коли це сталося, але ми ще не знали того, 22 вересня, Ніка, лягаючи на денний сон, каже «Мама, а татко наш на небі?» Це був такий шок, я не знала, наскільки в них зв'язок, я не хотіла в це вірити, просто мене холодним потом облило. Я кажу «Ні, Нікусічка, все добре, з татом буде все добре».
"Але 23 вересня зранку батьки до нас збиралися у гості, і подзвонила мама, ми їдемо, і через півгодини я бачу, що мама набирає мене знову. І я не знаю, в мене таке було вже тривожне передчуття, і коли я підняла слухавку, вона каже «Дитино, тримайся, Андрюшка загинув». Це був неймовірний удар", — згадала день загибелі чоловіка Альона Смірнова.
Старша донька подружжя Аріна Смірнова поділилася власними спогадами про батька.
"Дуже сильним, мужнім, добрим, чуйним був. Можна було йому багато чого розповісти про себе. Я його дуже любила і люблю до цих пір. І мені після цього передалася його емоційність. Я сумую за ним дуже. Мені його не вистачає".
Парамедика Андрія Смірнова посмертно нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
