У Вінниці у 16 відділенні обласної психоневрологічної лікарні створили програму підтримки для дітей та підлітків, які стали жертвами цькування. Про це розповіла дитячий і підлітковий психотерапевт-психіатр Тетяна Окаєвич в ефірі Українського радіо.
"Ми часто працюємо із наслідками булінгу. Це депресивні стани, тривожність, недовіра до однолітків, навіть самоушкоджувальна поведінка. Основне завдання — дати дитині відчуття підтримки та навчити захищати свої кордони", — пояснила лікарка.
За її словами, з початком навчального року, коли діти повернулись до школи, звернень стало більше.
"Часто приходять і хлопчики, і дівчатка з цим запитом. Вони кажуть: напевно, це булінг. Мені важко, я не знаю, як вирватися, чи змінювати школу, чи протидіяти, бо сил немає. Найжахливіше, що інколи діти думають: я цього заслуговую, або це скоро закінчиться. Насправді булінг поширюється, як вірус, і швидко охоплює весь клас чи школу", — сказала фахівчиня.
Психотерапевтка зазначила, що ознаками цькування можуть бути зміни в поведінці дитини.
"Небажання йти до школи, постійні головні болі чи біль у животі, замкнутість або агресивність — це ті сигнали, на які батькам слід звертати увагу", — наголосила вона.
Окаєвич також розповіла про різницю між булером і жертвою.
"Булер бореться за владу й боїться її втратити. Він створює систему впливу і навіть підбирає собі команду. Жертва ж часто має занижену самооцінку, тривожність або особливості розвитку. Якщо дитині бракує захисту, вона піддається агресії".
За її словами, водночас важливо працювати й зі свідками булінгу, бо коли вони мовчать — це теж проблема.
"Якщо дитина бачить цькування і мовчить — це теж проблема. Часто не втручається, бо боїться опинитися на місці жертви. Тут треба пояснити, що звернутися до дорослого — це не слабкість, а правильна дія", — наголосила психотерапевтка.
Окаєвич розповіла, найголовніше при булінгу — сформувати у дітей впевненість у власних силах.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
