23-річний Назар Струкевич — парамедик з Вінниці. Хлопець навчається в медуніверситеті та їздить на ротації в зону бойових дій. Вже сім років він працює в системі охорони здоров’я, а останні два — рятує життя у "швидкій".
Суспільному він розповів, що давно мріяв працювати в екстренці, тож довго до цього готувався.
"Працював у різних лікарнях, поки навчився нормально ставити катетери у вени. Вивчив протоколи — 320 сторінок за півтора місяця. Здав за ними іспит, який тривав майже дві години", — сказав Назар.
А ще він студент 6 курсу медичного університету. На екстренці працює два останніх роки. І цю роботу вважає найкращою. За його словами, тут є все, аби стати першокласним лікарем.
"Цікаво, бо кожен виклик — інший. Тут усе: від пологів до смерті. В стаціонарі — одноманітно, а тут — повний спектр ситуацій", — розповів Назар.
До початку роботи на "швидкій" Назар встиг попрацювати в першій міській лікарні, онкодиспансері, психіатричній лікарні та приватній клініці. Загалом його стаж — майже 7 років.
Щомісяця у нього по 17–19 нічних змін. Удень працює здебільшого на вихідних, щоби встигати на навчання. Попри щільний графік, Назар кілька разів побував на ротаціях у зоні бойових дій. Цьогоріч — у березні на Сумщині (Курський напрямок), а в червні — на Донеччині, Покровський напрямок.
"Їздив із Першим добровольчим мобільним шпиталем імені Пирогова. Вивозили важкопоранених, працювали на стабілізаційних пунктах, фактично на першій лінії", — розповів парамедик.
За його словами, виконував у зоні бойових дій майже усе:
"І проводити конверсію турнікета просто в автомобілі, і перев’язувати рани, ставити крапельниці, фіксувати кінцівки. Якщо пацієнт не дихав — забезпечував прохідність дихальних шляхів, дихав замість нього. Був навіть випадок, коли не було апарата ШВЛ — довелося дихати вручну", — розповів парамедик.
Серед найважчих випадків — ДТП на вулиці Київській, коли п’яний водій збив дитину з мамою. Назар із колегами рятували 6-річного хлопчика з важкою черепно-мозковою травмою. Дитина вижила.
Назар розповів, що життя цінує, але до смерті ставиться філософськи.
"Смерті не боюся. Варто боятись лише того, що її несе. Всі до цього дійдемо колись", — сказав парамедик.
Після ротацій він знову повертається до чергувань у Вінниці. А між змінами — навчається та готується до нової поїздки на фронт. Каже, щойно складе іспити — знову поїде.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
