Сержант Національної гвардії Назар Парфенюк зустрів повномасштабне вторгнення на українсько-російському кордоні. Чоловік понад рік воював на різних ділянках фронту. Був поранений, потім потрапив у полон, звідки його визволили через 92 доби. Зараз Назар Парфенюк продовжує службу на Закарпатті.
Назару Парфенюку 26 років. Родом він з Рівненської області.
"У нас на Рівненщині є готельно-ресторанний комплекс і я там працював барменом. Тоді мене призвали повісткою на строкову службу і я пішов служити. Це було в жовтні 2018 року. Мене призвали в Харків. Згодом я підписав контракт, це десь через пів року. З того часу я на контракті в Національній гвардії. Ми заїжджали на ротації в ООСОперація Об'єднаних сил, там же зустріли війну (повномасштабне вторгнення — ред.)", — сказав військовий.
Назар каже: їхній підрозділ був на одній з ділянок українсько-російського кордону за два тижні до повномасштабного вторгнення. 24 лютого підрозділ зайняв оборону міста Рубіжне в Луганській області.
"Рубіжне, Лисичанськ, потім Золоте, Гірське, а потім виїхали на Харківський напрямок. В окраїнах Харкова тримали оборону. Потім нас закинули назад на Новоселівське Луганської області. Після Новоселівського остання точка була — Соледар", — розповів Назар Парфенюк.
Сержант Національної гвардії Назар Парфенюк разом з побратимом. Сержант Національної гвардії Назар Парфенюк
У січні 2023 року чоловік потрапив у російський полон.
"Ми зайшли на позиції в Соледар і там тримали оборону до 14 січня 2023 року. В останній наш день там були дуже тяжкі бої. У нас було дуже багато поранених і загиблих. Так сталося, що нас в підвалі почали закидати гранатами й звідти нас забрали в полон. Був допит. Все питали: де народилися, за сім’ю питали, а також про позиції", — сказав нацгвардієць.
Назар Парфенюк каже, що з пораненням потрапив у російський полон.
"Завели нас по палатах у підвалі, тобто по кімнатах. Хто був поранений, то в них була палата окремо. Я був поранений, то мене посадили туди до хлопців. Уже наші надавали медичну допомогу. Хлопці крапали очі, бо в мене було поранення на обличчі. Там були бинти, зеленка, перекис водню, що треба було для перев’язок. Годували сухпаями нас. Давали один сухпай на двох, іноді на трьох, тобто 200 грамів на добу було чого поїсти. Давали 1,5 літра води на добу, сигарети, колись і солодке перепадало", — поділився військовий.
У російському полоні Назар був 92 дні. Звільнили його під час чергового обміну.
"Коли обміняли, то нас відразу повезли в Дніпро. Туди за нами приїхала наша Нацгвардія і забрали в Київ. Забрали тих, хто з Національної гвардії, в Київ у центральний госпіталь МВС. Нас там лікували — кому потрібна була операція, кому просто лікування", — сказав чоловік.
Сержант Національної гвардії Назар Парфенюк разом з побратимами після обміну полоненими. Назар Парфенюк
Лікування у Назара тривало майже 8 місяців. Після цього чоловік вирішив продовжити службу в складі Закарпатського підрозділу Нацгвардії.
"Знаю, дуже сильного толку від мене на передовій немає, але тут я можу якийсь досвід передавати, навчати чогось, якось вливати свою допомогу. У мої обов'язки входить допомога командиру в підготовці особового складу, контролювати їх, допомагати в їхньому навчанні", — розповів Назар Парфенюк.
У липні 2024 року Парфенюка нагородили відзнакою президента України "За оборону України".
"Я приїхав якраз зі служби, мені зателефонували й сказали, що наступного дня я йду отримувати нагороду. Я навіть не очікував того. Чесно, не в медалях те все. Так, приємно, що оцінюють, що цінують, але не в тому це полягає, не в медалях. Чесно, найбільше хочеться додому. Додому завжди хочеться, а також, щоб побратими, які виконують бойові завдання, всі повернулися. Зараз найголовніше перемогти, все це закінчити. Кожній людині потрібно вкладати свою силу, чим може, допомагати, щоб перемогти", — підсумував нацгвардієць.
Читати ще
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads
