105-річна монахиня Чину святого Василія Великого з Мукачева Ольга Ладжун народилася у 1919 році у селі Руські Комарівці Ужгородського району. Її батько загинув під час Першої світової війни. У 5-річному віці через сімейні труднощі мама віддала її у сиротинець, де дітьми опікувалися сестри-монахині. У 14 років Ольга Ладжун переїхала до будинку Августина Волошина.
У 1944 році жінка склала обіти в Ужгородському монастирі. Потім навчалася й працювала медсестрою під постійними бомбардуваннями у шпиталі міста Сегед, що в Угорщині. Десятки років вчителювала та була монахинею у підпіллі.
"Свої молоді роки я прожила так: комуністи, руські, українці. Всякий народ пройшов крізь мій народ. Я застала Підкарпатську Русь. Також я була і в Угорщині два роки, у Словаччині й Чехії. Куди я тільки не ходила по світу", — сказала Ольга Ладжун.
У 2008 році сестру Ольгу перевели на служіння до Хустського монастиря, де колись під час окупації вона знайшла прихисток. Тут вона проживає й сьогодні.
"Це також приміщення, яке було власністю Августина Волошина. Він його віддав сестрам і вони тут мали початкову школу для дітей, які не мали можливості вчитися. Тут також працювали дві сестри до того часу, поки не прийшла радянська влада. Після цього вони були змушені відійти й тут був будинок піонерів. Коли прийшла свобода, то наші сестри знову повернулися до Хуста. З того часу ми працюємо тут", — розповіла настоятелька Монастиря Пресвятої Родини сестер Чину святого Василія Великого сестра Антонія.
Читати ще
Монахиня Ольга Ладжун щодня молиться та долучається до спільного служіння. Всім, хто її провідує, радить бути мудрими та милосердними.
"Ольга Ладжун дуже співпереживає за Україну. Коли вона чує, що загинули діти чи батьки в полоні, дуже співпереживає. Жертвує своє щоденне терпіння, бо їй вже дуже важко. Вона була вчителькою, багато років працювала з молоддю і дуже любить молодих. Коли їх бачить, то завжди мусить їм щось таке гарне сказати й побажати, щоб жили як Божі діти, але виховувалися як патріоти України на українській землі. Видно, що в монахині тіло немічне, а дух молодий. Душа не старіє, а завжди потребує любові, уваги. Ці духовні цінності ніколи не відходять назад", — додала сестра Антонія.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads
