Психологиня Тетяна Матвійчук та майстриня Тетяна Аллахвердієва в Ужгороді запустили проєкт для людей, котрі чекають своїх рідних з війни. Ця соціальна ініціатива має назву "Пов'язані".
Психологиня Тетяна Матвійчук каже: ідея проєкту виникла з досвіду очікування. "Я дружина військового. Таня теж мала досвід очікування, тому ми в якийсь момент за кавою вирішили зробити щось для тих, хто чекає. Ми подумали, що це будуть клаптики, з яких ми потім складемо полотно, щоб це було більш широко і не обмежено географією, часом", — розповіла жінка.
"Проєкт ми запустили у вересні й перший дедлайн поклали на 14 жовтня, але зараз ми його прибрали, тому що цей проєкт триватиме доти, поки триває війна", — зазначила Тетяна Матвійчук.
Наразі до проєкту долучилися понад 20 людей з різних областей України. Для цього учасники заповнювали анкету.
"Людина, яка чекає, або коли-небудь чекала, когось близького з війни, створює свій клаптик. Це може бути будь-яка техніка: в'язання, вишивка, макраме, малюнок на тканині, ми абсолютно не обмежуємо. Єдине, що ми маємо обмеження в розмірі, щоб це було адекватно по тому, як би ми це складали, тобто 10х10 см, можна менший клаптик. Люди нам надсилають ці клаптики, заповнюють анкету, у якій за бажанням діляться своєю історією про те, кого вони чекають, чи чекали, а також те, що вони б хотіли сказати світу цим клаптиком. Також є можливість робити це анонімно або не анонімно, щоб ми могли ділитися цими історіями", — зазначила психологиня.
За словами Тетяни Аллахвердієвої, з учасниками проєкту мали одну зустріч.
Майстриня каже: "Ми проводили одну зустріч тут, в Ужгороді. У нас була дуже приємна зустріч. Ми ткали, розмовляли. Хочемо ще проводити такі зустрічі. Я думаю, що в найближчу суботу — у цю, або в наступну ми це зробимо. Ми не є якоюсь благодійною організацією, ми просто створили цей проєкт і все, що ми хочемо, щоб нам надіслали ці клаптики".
Тетяна Матвійчук розповідає, чому назвали проєкт "Пов'язані": "Було кілька варіантів, але ми зупинилися на слові "пов'язані", бо, мені здається, що воно найбільше підходить і показує, що навіть, коли ти чекаєш, то ти не одна в цьому досвіді, навіть, якщо офлайн нема людей у твоєму оточенні, котрі чекають, то ти завжди можеш знайти однодумців онлайн. У нас сторінка в "Інстаграм". Оскільки ми не маркетологи, не піарники, ми цим не займаємося професійно, а ми просто мрійниці, котрі збирають людей, і єдине, що у нас є — сторінка в "Інстаграм". Так люди нас знаходять і діляться своїми історіями", — розповіла психологиня.
Долучитися до проєкту можуть дорослі й діти.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads
