Рік тому, 16 жовтня 2022-го року, під час визволення Херсонщини загинув Данило Богуславський — триразовий чемпіон України з американського футболу у складі клубу "Lumberjacks" — "Ужгородські лісоруби". Він пішов на фронт добровольцем на початку повномасштабного вторгнення Росії, служив на посаді стрільця, помічника гранатометника, а загинув, рятуючи з поля бою пораненого побратима. Розповідаємо, як згадують Данила Богуславського його рідні, колеги та друзі.
Пам'ять про Данила Богуславського
"За цей час сталося багато подій, пов’язаних з тобою. Ти став Почесним громадянином рідного Ужгорода, твоїм іменем назвали вулицю під вікнами твого будинку, фільм за твоєї участі отримав "Еммі", а в Українському Католицькому Університеті за ініціативи твоїх колег з "JustAnswer Ukraine" вручили першу стипендію ім. Данила Богуславського. Твої рідні "Ужгородські лісоруби" започаткували і провели перший Всеукраїнський турнір твоєї пам’яті. І це лиш маленька частина того, що ще буде зроблено. Ти Герой і пам’ять про тебе має жити вічно", — написав на своїй Facebook-сторінці брат Данила Роман Богуславський, який також пішов захищати Україну на початку повномасштабного вторгнення Росії.
"Як би хотілося просто набрати тебе і почути у слухавці твоє "Шалом, брате!". Прочитати зранку в родинному чаті "Доброго ранку, ми з України!" Випити з тобою лате, в якому буде рівно півтора стіка цукру. Сумую. Ми всі сумуємо за тобою, Данька. І живемо надією, що колись одного дня ми таки зустрінемося знову, де б це не відбулося. Навіки в строю, Брате. Навіки з нами і в наших серцях", — написав Роман Богуславський.
"Розумію, що ти герой, один з тих, хто прийняв рішення пійти захищати нас від ворога, хоча можливо міг би бути більш корисним тут, в тилу. Я пишаюся тобою, ти назавжди мій герой, мій хоробрий хлопчик. Але! Коли згадуєш розмови з тобою, твої плани і сподівання, твої роздуми і тривоги, все те, чого в тебе ніколи вже не буде, все це розуміння кудись пропадає, в якусь чорну диру. І залишається тільки жаль. І зневага і ненависть до наших ворогів стає тільки сильніше", — написала на своїй Facebook-сторінці мама Данила Олена Богуславська.
"Я не знаю, що потрібно робити в цей день, так як не знала і всі 364 дні. Ми усі якось намагаємося жити далі, хоча це дуже важко тим, хто тебе любить до сих пір. Дуже хочеться, щоб ти жив з нами, жив хоча б в пам'яті людей", — йдеться в дописі Олени Богуславської.
Як прощалися із Данилом Богуславським
Попрощалися з Данилом Богуславським в Ужгороді 23 жовтня 2022-го року. На набережну Незалежності прийшли рідні, друзі, військові, колеги та містяни. Прощання відбулося без священнослужителів та представників влади. Перед похованням рідні та друзі виголосили промови. Це було бажанням загиблого.
Лист-прощання Данила Богуславського зачитала його колега Надія Семен. "До того, як потрапив у гарячу точку, він написав цей лист. Надіслав собі на пошту й ще кільком людям, котрих попросив не читати до моменту, коли буде звістка про те, що він уже не повернеться. Думаю, що він вірив, що я це можу зробити. Якщо він скаже треба, то я повірю, що треба, що я приїду обов'язково на цю подію, не зважаючи на свої обставини", — розповіла жінка.
"Данило був завжди веселий. Знаєте, у нас команда американського футболу — це одна сім'я. Частинки цієї сім'ї не стало. Він був тією частиною, яка завжди збирала нас всіх, був чудовим організатором", — розповів друг Данила Євген Рахімов.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads
