На Закарпатті кондитерка пече солоні паски за рецептом своєї бабусі. Каже, що вдень з командою можуть випікати близько 120 пасок, в залежності від замовлень, а понад 1000 печуть за період великодніх свят. Деталі дізнавалися наші журналісти.
Мирослава Голонич 7-ий рік пече на замовлення солоні паски:
"Ці солодкі пасочки, що зараз з начинками, це більше були раніше баби з поливом. У нас на Закарпатті такого не було. Зараз вже все перемішалося, є й ці баби. Люди говорять, що то для них паска, але для мене паска — це хліб. Хліб святковий — це символ, який ставився у кошик. Мені смакує саме такий, ми вже кілька років його доопрацювали й для мене він, напевно, найкращий, і такий і буде. Це такі спогади й це насправді дуже смачно. Це солона паска, на яку ставиться масло, ставиться шовдар. І воно дуже смакує. Тому що солодка пасочка — вона вже більше йде як десерт".
Мирослава Голонич каже: її вчили готувати бабусі.
"У 80-ті роки, коли був Радянський Союз, то ця кухня стерла всі наші традиційні страви. У моду увійшли олів'є, вінегрет. І такі страви, як солодкі грудки різні, паски з традиційними рецептами, залишилися лише в селах, де старші люди їх робили. Мої бабусі взагалі зробили великий внесок, вони мене залучали до цього. Мені було дуже цікаво експериментувати. Головне, вони мені завжди дозволяли це робити. Моєю першою стравою були бублики й печиво. Я трошки підросла, з років 16–17. На мені була вся випічка родинна на свята".
Бабуся Магдалина мала угорське коріння, бабуся Марія була родом з Великого Березного, за її рецептом у родині й готують паску — у спадок від неї залишився зошит із рецептами".
"Він уже, звичайно, пошарпаний такий. Я думаю, що він старший навіть від мене. А мені 50. Я його бережу. З нього все і починалося", — каже Мирослава.
Мирослава Голонич із зошитом з рецептами від бабусі. Міла Мороз/Суспільне Ужгород
Десять років тому вони з чоловіком відкрили кондитерську у Сваляві. Старша донька Анастасія також працює тут. Дівчина допомагає випікати паски за родинним рецептом:
"Поки дріжджі розчиняються, я вже приготувала яйця і жовтки. Цукор, сіль, борошно і масло. У нас паска без опари, тому я просто буду все змішувати вже в діжі. Потім воно вистоюється і розкидають. У нас рецепт старий і дуже простий".
Співласниця кондитерської в Сваляві Анастасія Костишин. Міла Мороз/Суспільне Ужгород
"Хоч рецепт старий, але ми намагаємося зробити так, щоб він був за смаком такий, як ми пам'ятаємо в дитинстві, але щоб ми могли дати гарний результат, тому що щороку ми не менше тисячі пасок випікаємо. І це не є так дуже легко, забезпечити насправді поєднання традиційних локальних рецептур із промисловим результатом", — додає Мирослава.
У кондитеській в Сваляві випікають паски. Міла Мороз/Суспільне Ужгород
У кондитерській працюють 5 людей. Одна з них — Тамара Ритікова:
"Було в нас завжди багато пасок, завжди було багато замовлень, тому що вона в нас реально смачна. Приходили ми сюди рано. І допізна затримувалися, бо дуже багато в нас замовлень. Це показник того, що людям нашим все подобається. І по Україні відсилали, і відсилаємо дотепер".
Коси з тіста, якими прикрашають паски. Міла Мороз/Суспільне Ужгород
Прикрашають пасочки косами з тіста, які наплітають заздалегідь і змащують яєчним жовтком — це дає темніший колір скоринки, каже Мирослава:
"Це єдиний такий момент, коли ми можемо час зупинити й повернутися назад свої спогади дитячі, коли нам було добре, коли наші були бабусі, тому що процес замісу, він настільки медитаційний, і ми думаємо. Як це було, як це було добре. Таким чином ми згадуємо про своїх рідних. Таким процесом ми передаємо тепло далі, передаємо традиції далі".
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp
