Меморіальну зустріч військовослужбовця Василя Габруся провели в Ужгородському ліцеї №15. Це п’ятий захід, присвячений пам’яті полеглих воїнів за програмою проєкту "Герої серед нас", який організовують представники ТЦК та СП на Закарпатті.
Про це Суспільному розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва Ужгородського РТЦК та СП Олександр Гаврош.
"Цей проєкт ми запровадили для того, щоб розповідати про героїв і робити це в тих місцях, які з ними пов’язані, з їхнім життям — це школа, де вони вчилися або працювали чи університет. Одною з особливостей цього проєкту є те, що ми збираємо фотографії, відео, навіть намагаємося робити записи цих зустрічей, щоб це були потім були відеосвідчення. Наприклад, коли буде робитися документальний фільм, то вже можна використати ці кадри", — додав він.
В Ужгородський ліцей №15 на меморіальну зустріч військовослужбовця Василя Габруся прийшла його донька Людмила Зуєва.
"Оскільки він у мене й викладав у школі — був учителем і для мене, але, перш за все, він був не вчителем у школі, а — моїм наставником, прикладом. Він був дуже відповідальною, чесною людиною, дуже щирою, і ми завжди на нього покладалися, завжди на нього дивилися. Він був дійсно для нас опорою", — розповіла вона.
У цьому ліцеї упродовж 25 років Василь Габрусь викладав фізкультуру, математику, працю та військову підготовку. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну добровільно став на захист України. Тоді чоловіку було 56 років, додала Людмила Зуєва:
"Оскільки він викладав допризовну підготовку юнаків, то, я думаю, для нього це (рішення долучитися до війська — ред.) було обов’язком. Як він міг (залишатися осторонь — ред.): хлопці молоді йшли, а він залишився б. Він сам прийняв це рішення. Нам було дуже важко насправді, особливо в той день, коли він пішов, коли ми його проводжали, був такий сльозливий. Він був мужнім чоловіком, але був дуже м’яким, і по ньому було видно, що в нього в очах теж сльози. І він старався так їх приховати трішки. Важко було".
"Що можна сказати про нього? Те, що він був найдобрішою людиною з усіх, яких я знав насправді, і завжди хотів усім допомогти, дуже часто в збиток собі, але він був завжди готовий прийти на допомогу будь-кому й своїй державі також як виявилося. Тому з перших днів війни він теж пішов воювати, і він був великим патріотом і дуже доброю людиною, щирою. Дуже шкода, що ми зустрічаємо його 60-річчя без нього, але, на жаль, життя таке", — зять Василя Габруся Юрій Зуєв.
Військовий загинув на Запорізькому напрямку в січні 2025 року. Цьогоріч 25 березня йому мало виповнитися шістдесят. Василя посмертно нагородили орденом "За мужність" третього ступеня.
"Василь Кирилович дуже головна постать для мене, тому що викладав нам фізкультуру, але, незважаючи на це, він нас вчив дуже ставитися поважно до всіх, ставитися з повагою до всього й цінувати те, що ми мало цінуємо", — розповіла учениця ліцею Анастасія.
За словами директорки ліцею Наталії Баран, колектив закладу планує перейменувати ліцей на честь Василя Габруся.
"Від величезної любові й поваги до Василя Кириловича колектив виявив ініціативу, ми на педраді проголосували й одностайним рішенням зробили подання на те, щоб наш заклад перейменувати. Зібрали пакет документів, рішення офіційного ще немає", — додала Наталія Баран.
