Письменник-фантаст Олексій Декань з початком повномасштабного вторгнення переїхав із Харкова в Мукачево на Закарпатті. Тут він пише нові книги, веде літературну майстерню й займається волонтерством: організовує табори для молоді із прифронтових територій, а також обіди для людей, які того потребують. Детальніше — читайте в матеріалі.
У творчому доробку Олексія Деканя понад десяток книг, події останньої з них відбуваються у Мукачівському замку. Книга називається "Кайдашева сім'я проти упирів" і вона про замок Паланок.
Ця книга — продовження роману мешапу — того, що поєднує жанри, — "Кайдашева сім'я проти зомбі". Історії про те, як улюблені герої Івана Нечуя-Левицького борються із зомбі. А у частині з упирями — з вампірами.
"У сучасної молоді, яка дійсно цікавиться сучасною літературою, в них є попит на мешапи, їм це цікаво", — каже Олексій Декань.
У студентські часи Олексій Декань нікому не показував своїх рукописів:
"І був момент, коли мені там десь 20 років було чи 21, я вже з Полтави в Харків переїжджав, і в мене було дві валізи моїх рукописів. І в якийсь момент я от просто переїжджав з квартири на квартиру, і якось мені здалося, що, мабуть, письменництво — це не для мене.
Пригадує, як виніс на смітник усі рукописи, але через 10 років знову почав писати:
"Я почав писати, сів, написав дуже коротко свій перший роман, його видали. По пам'яті я почав згадувати ті рукописи, які колись викинув. І один із тих рукописів, який тоді на смітник пішов, це було саме фентезі “Нурлінь”.
Тепер Олексій Декань веде безоплатну літературну майстерню: раз на місяць зустрічається з охочими писати книги, ділиться своїми порадами й слухає тексти початківців. Марія Гаврилець — одна з учасниць проєкту.
"Декань сам по собі мені цікавий як автор, як людина. При тому він дуже цікаво подає письменницьку майстерність. Я читала тільки поки що про зомбі, але мені дуже сподобався сам факт того, що він використав десь наш замок Паланок. Адже я патріотка свого міста. І я рада, в принципі, що десь трошечки згадується Мукачево, наш замок Паланок, наша історія", — розповідає Марія.
Олексій Декань від початку вторгнення Росії займається волонтерською діяльністю — з молоддю та військовими:
"Я їздив перші пару років ближче до військових, ми допомагали евакуації населення. А останні два роки я більше був задіяний в тому, що ми організовували саме на Закарпатті різні табори для дітей із прифронтових зон, з усіх ділянок фронту, де батьки не хочуть евакуюватися, але своїх дітей також не випускають. І оці табори — це єдина можливість для нас цих дітей забрати в безпеку, а потім провести з ними додаткову психологічну роботу, пояснити їм, що, можливо, їм варто переконати батьків переїхати сюди, залишити ті міста, де вони зараз перебувають, тому що там небезпечно".
Олексій Декань також волонтерить у благодійному фонді релігійної організації “Жива вода”, де він є капеланом. Каже, близько трьох років вони щотижня роблять один гарячий обід для людей, які того потребують:
"Кожного разу це по-різному. Це може бути 20 людей, може бути 80 людей. Ми ніколи не знаємо, скільки людей прийде. Це все залежить від їхніх власних бажань та обставин життєвих. І ми намагаємося готувати їжу так, щоб в нас було із запасом завжди. Якщо приходить мало людей, то вони отримують більші порції, декілька порцій, вони приходять дуже часто і просять, щоб ми запакували їжу саме для людей з інвалідністю, які не можуть самі до нас прийти або пересуватись. У людей дуже різні потреби, дуже велика кількість людей, які не мають житла, це вимушені переселенці. Ми намагаємося допомагати їм в їхніх проблемах".
Нині Олексій Декань працює над текстом книги "Один біт бой" — про хлопчика з інвалідністю, який живе в майбутньому і мріє потрапити на Місяць.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook | YouTube | Telegram | Viber | Instagram | Threads | WhatsApp | TikTok
