У селі Чистилів, що на Тернопільщині, 18 вересня попрощалися із військовослужбовцем, старшим сержантом Богданом Маленьким, якого майже рік вважали безвісти зниклим. Він загинув 5 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.
Про це Суспільному повідомив молодший лейтенант, старший почету від військової частини 3002 Андрій Іванцюк.
За словами Андрія Іванцюка, Богдан Маленький служив головним сержантом протитанкового взводу роти вогневої підтримки 3-го батальйону оперативного призначення 14-ї бригади оперативного призначення "Червона калина" Національної гвардії України.
Нагадаємо, тіло бійця зустріли вчора, 17 вересня.
У скорботному листі, який зачитав на похороні Андрій Іванцюк йдеться, що під час несення військової служби Богдан Маленький вирізнявся високими якостями військовослужбовця, був вірним товаришем та патріотом.
Сусідка загиблого Ольга Католик розповіла, загиблий був добрим сусідом:
"Найкращий сусід. У нього було два слова "так" і "добре". Таких людей мало: безвідмовний, чуйний, доброзичливий. Якщо його просили про допомогу, він ніколи не відмовляв. Міг залишити свою роботу і йти допомагати іншим. Допомога іншим — це було у нього на першому плані. Він жив так, як має жити християнин. Богдан активно відвідував церкву".
У захисника залишалася дружина та дві доньки.
Наталія Музика — вчителька Великоглибочецького ліцею ім. Я. Стецька. Вона була класною керівничкою у доньок покійного захисника. За її словами, Богдан Маленький був гарним батьком.
"Я вчила і Світлану, і Лілю. Добре знайома з їхньою сім’єю, не раз бувала в їхньому домі. Пан Богдан був доброю людиною, завжди відкликався на потреби школи, допомагав у всьому своїм дітям, підтримував дружину. Слава воїну, герою", — сказала Наталія Музика.
Богдан Маленький був працівником Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, розповів проректор із соціальних питань навчального закладу Олег Слабий.
"Богдан запам’ятався надзвичайно дисциплінованим, пунктуальним, добросовісним працівником. На нього завжди можна було покластися і не лише в ролі чергового, а й в ролі керівника того об’єкту, на якому він працював. Нам дуже сумно і прикро. Хай земля йому буде пухом. Співчуття родині, яка майже рік чекала на його повернення додому", — сказав Олег Слабий.
Подруга сім’ї загиблого воїна Олеся Костів розповіла, знала Богдана Маленького понад 15 років.
"Ми разом будувалися тут, в Чистилові. Ми свій будинок робили, він з Оксаною свій, діти разом росли. Про нього можу сказати одне — це дуже чесна, порядна, хороша людина. Він нікому з сусідів не відмовляв, коли треба було щось поремонтувати, щось нове зробити. Бувало і не просиш його, а він іде тобі назустріч з поміччю. Якось приїхала на велосипеді, а він каже: "Та тут у тебе колесо спустило, давай той ровер сюди". Хвилина — і все в порядку".
За словами Олесі Костів, Богдан Маленький отримав повістку 28 березня 2023 року, йому було на той момент 55 років.
"Він і такого здоров’я не мав, щоб іти воювати, але не вагався, нікого не слухав, казав: "А хто, як не я? Молоді гинуть, я мушу йти. Я присягав, то мушу йти захищати Україну". Важко, дуже важко втрачати таких людей".
Знав Богдана з дитинства Юрій Маленький:
"Це є мій троюрідний брат, він старший за мене на три роки. Ми разом росли, разом ходили до школи. Таких людей дуже мало в селі. Він був дуже працьовитий. Усе в житті здобував своєю працею та допомагав іншим. Позитив — це те, що я можу про нього сказати".
Ще один родич загиблого військовослужбовця Петро Маленький розповів, що в їхній родині відстоювати українську незалежність — традиція.
"Богдановий тато Роман і моя мама та бабця перебували на засланні у Казахстані, а батько мій був у таборах на Уралі. Богдановому батькові тоді було 8 років. Він виріс, повернувся, оженився і, бачите, продовжив своє в нащадках своїх, які й нині боронять Україну від московської орди".
Похоронили Богдана Маленького у селі Чистилів Білецької територіальної громади, що в Тернопільському районі.
