Військовослужбовець з Тернополя Роман Гафійчук збирає гроші на переобладнання автомобіля під мобільну стоматологію та генератор для стоматологічної установки.
Чоловік розповів Суспільному, що бійців часто болять зуби. Немає місця й спецобладнання, де можна їх оглянути і пролікувати. Стоматологи періодично відвідують військових, але встигають прийняти не всіх. Тому хоче допомогти своїм побратимам.
"На фронті дуже великі проблеми з зубами майже у всіх хлопців. Нема де лікувати. Якщо там приїжджає хтось, щоб полікувати, то дуже мало людей потрапляє до нього, і то з гострим болем. Коли мене привезли з гострим болем, це було на Донеччині, то була тільки одна машина, де лікували зуби. Мене прийняли без черги, але, якби довелося стояти в черзі, то я був би десь 150-им".
Через захворювання легень довелося перервати службу, говорить чоловік. Тож, поки перебував на лікуванні, розповів про ідею своєму другу, який має власну стоматологічну клініку. Він одразу погодився безкоштовно надати обладнання для мобільної стоматології.
"Спочатку я хотів її продати і за кошти, які надійдуть від продажу цієї стоматологічної установки, купити дрони. Справа в тому, що дрони виконують одну функцію, а хлопців багато. Тому прийняли рішення, що краще хай установка допомагає в плані лікування зубів. Це більш необхідно, щоб хлопці мали відповідні умови".
Збирати гроші на мобільну стоматологію Роману допомагає дружина Наталя, яка волонтерить від початку повномасштабної війни.
"Для тої установки потрібен щонайменше 5-кіловатний генератор, щоб вона працювала. Плюс освітлення. Також усе залежить від автомобіля, який ми може десь знайдем чи нам подарують, чи дадуть в оренду. Під крісло треба металеву плиту, нормально закріпити його, щоб воно не хиталося. Також мінімально якісь умови, обшити, якісь шухлядки зробити. Ми на банку на збір поставили 150 тисяч. Якщо там залишаться якісь гроші, то купимо дрони FPVішки".
Роман Гафійчук на передовій з першого дня повномасштабної війни. Воював на Донеччині, Харківщині, Луганщині. Починав службу у 67-ій окремій механізованій бригаді. Зараз служить у 47-ій. Розповідає, на передовій не вистачає людей.
"Була така хвиля тоді, в 2022 році. Всі воєнкомати в чергах, всі хотіли захищати. Зараз якось дивно на те все дивитися. Велика проблема з людьми на фронті. Нема ким замінювати. У нас із взводу залишилося четверо людей, які ходять на позиції. Всі решта на лікуванні. Хлопці майже не відпочивають, майже не сплять. Тим усім, хто боїться чи не хоче сам піти, тікає від ТЦК, скажу: ми теж боїмося, але страх завжди можна перебороти, якщо надійна компанія збоку. Якщо ви пройшли злагодження і ти в побратимах упевнений, то страх пропадає. Ти більше не за себе боїшся, а за побратима".
"Просто люди самі винні, бо відколи почалася повномасштабна війна, мали більше двох років, щоб підготуватися. Курси, наскільки я знаю, будь-які – стрілецькі, "Азов", "Правий сектор", всі проводили якісь вишкільні табори, "Пласт", знаю, робить різні мілітарі-табори. На війні виживе той, хто має більше вмінь, більше знань".
А ще на війні дуже важливо відчувати підтримку рідних, каже Роман Гафійчук.
"То моя кохана дружина, мій помічник в усьому. Волонтер наш, помагає нам дуже. Наталя в перші дні війни ходила шити бронежилети, я ще не служив тоді. Вона вже допомагала нашій армії. А зараз маємо три збори. Один на FPV-дрони, другий на "Мавіки" і третій — на мобільну стоматологію".
"Кожен може знайти можливість, щоби долучитися. Тобто, маєш гроші — допомагай. Не хочеш йти служити чи боїшся — роби щось тут: донать, закупляй, відвозь, підтримуй. Хто має швейну машинку — шийте. Сумочки не беруться нізвідки. Тобто, допомагай, чим можеш. Рома мене направляв, питав: "Сонечко, нам треба, ти зможеш?" — "Ну, звичайно ж, сонечко для сонечка зможе все на світі". Я його дуже люблю".
