Євдокія Мартинюк з Тернопільщини відзначила 100 років. Жінка має 4 дітей, 7 внуків, двох правнуків.
За її словами, каже, щоденна молитва, віра у Бога і піст — це секрет її довголіття.
"Тепер війна, треба молитися. Вечері і вранці молюся", — розповідає жінка.
Кожен день Єврокія починає із свяченої води, розповідає її донька Ніна Медвідь.
"Після молитви мама п’є свячену воду і вживає проскурку. Я проскурку сушу і тримаю собі в коробочці. Бо мама кидає ту суху проскурку у воду, і поки молиться, проскурка намокне в тій воді і мама п’є, потім уже йде їсти. Інакше вона день не починає", — каже дочка ювілярки.
Євдокія Мартинюк все життя працювала в колгоспі.
"Ми жали і в’язали, а машини парові молотили. Отак вилізу на стіл і мені кажуть: "Подавай живо", а в мене сили ще не було".
Чоловік Євдокії помер на заробітках, вона залишилася сама з дітьми і свекрухою.
"І так жили, бабуся працювала на фермі, я — на буряках".
Євдокія любила вишивати і навчила цього свої доньок. Старша дочка Ніна показала килим, який вишивали вдвох із мамою.
"Я вишивала квітки, а мама зашивала весь фон".
Ніна розповідає, мама співала в церковному хорі, кожної неділі ходила до церкви.
"Відбирали, хто як співає, і мама у віці 14 років вже почала співати в хорі. І так мама співала в хорі понад 50 років".
Євдокія Мартинюк народилася в багатодітній сім’ї, була п’ятою дитиною. Розповідає, пережила Другу світову війну, ще пам’ятає, як російські військові вивозили її з односельчанами в інші області та змушували робити окопи.
"Їжі там не було. В самі жнива ми втекли, хотіли їсти, десь на хуторах були рвали вишні, різні ягоди їли".
Тепер, каже Євдокія, війна знову застала їхню родину. Зараз її внук захищає Україну на передовій.
Авторка Сніжана Заверуха
