Максим Беспалов — автор "Найкращої книжки про Каміно". Про те, як працював над цим видання, він розповів в інтерв’ю із Зоряною Биндас на Суспільному.
За словами автора, він почав писати книжку наприкінці 2021 року.
"Я спочатку писав зовсім небагато, планував закінчити навесні 2022 року. І в один момент прокидаєшся зранку й розумієш, що зараз зовсім не до книжок. Днів через п’ять після повномасштабного вторгнення я зрозумів, що відбувається навколо. В моїй квартирі біженці, я волонтерив і зрозумів, що морально з цим не впораюся. В цей момент вирішив, що настав час писати книжку, спершу виділяв годину, потім все більше часу і за п’ять місяців дописав книжку. Крім того, роль зіграло і те, що я мандрівник. Працюю в туристичному бізнесі, воджу авторські тури по всьому світу, а коли почалося повномасштабне вторгнення, то ця частина моєї професії просто зникла. Не було на що відволікатися, все змінилося, життя змінилося і я написав книжку про шлях святого Якова".
Вирішив повернутися на Шлях святого Якова, на якому раніше був багато разів.
"Шлях святого Якова та Каміно — це середньовічний паломницький маршрут, який з’явився наприкінці першого тисячоліття й існував тисячу років. Зараз він відродився, як паломницький, а одночасно і туристичний маршрут. Він веде через всю Європу в місто Сантьяго-де-Компостела в Іспанії. За легендою, там знаходяться мощі апостола Якова, але дуже багато людей туди йдуть не з релігійною метою, а з туристичною. Я — один з цих пілігримів, які поєднують це. Знав, що кордони відкриваються для тих, хто щеплений. В мене тоді була операція на голосових зв’язках, я не міг говорити. Тоді я створив цілу історію, як буду розговорюватися. Можливо, першими моїми словами стане "Бон Каміно" — це означає гарного шляху, гарної дороги".
Щоб пройти шлях святого Якова — треба бути до цього бути готовим морально
"Я збирався пройти 750 кілометрів з міста Памплона до Сантьяго, потім ще 90 кілометрів до узбережжя океану. Разом виходить 840. Тут вже від тебе залежить, від твоїх планів, настрою, самопочуття. Фізично я не готувався, бо був впевнений, що зможу. У мене не було квитка назад, я розумів, що є три-чотири тижні і я за цей час це встигну. Ментально було складно, це перший візит в Європу за два роки, я відвик. На Шлях святого Якова приїжджають такі ж люди, як ти, з усього світу. Ти спілкуєшся в міжнародній компанії, розповідаєш про себе, свою країну і слухаєш їхні історії. Я дуже боявся в це зануритися і два тижні цього уникав, бо був психологічно неготовий, але наприкінці другого тижня зрозумів, що готовий і поринув туди".
На шляху траплялися різні люди, які розповідали про свої країни, культуру.
"Є такий термін "Каміго" — друг чи подруга, людина, яку ти зустрів на Шляху святого Якова. За всі свої походи зустрів багато людей, із деякими досі спілкуюся. Завжди дуже приємно зустрічати людей з центральної та східної Європи, якось один одного розуміємо і знаходимо спільну мову. Дуже класно об’єднуватися, починати товаришувати, коли у компанії є хтось не тільки з центральної Європи, а і з західної, чи взагалі з-за океану. Цікаво відчувати цю різницю і шукати, що вас об’єднує. Ти йдеш своєю швидкістю, але за декілька днів зустрічаєш різних людей, знайомишся, об’єднуєшся з ними. Врешті, ви приходите в Сантьяго великими міжнародними компаніями. Класно, коли ви всі зустрічаєтеся на останню прощальну вечірку в Сантьяго, в цю ніч відбувається багато див, які потім згадуєш роками".
Загалом я побував у 70 країнах, всюди розповідав про Україну
"У 2008 році, коли я вперше виїжджав за кордон, ніхто не знав про Україну загалом. І треба було тримати увагу, коли розповідаєш про Україну. Після 2014 року, людям взагалі не треба було пояснювати, що це за країна, вони і так знали і з захопленням слухали. Зараз я кілька разів виїжджав, як письменник, і дуже велика різниця між сприйняттям України на початку і вкінці 2023 року. Кожна людина, коли дізнається, що ти з України — цікавиться, як у нас все відбувається. Зараз люди вже не так реагують, втомилися не стільки чути про події в Україні, як від того, що нічого не можуть зробити".
Українські письменники мають шукати нові шляхи, щоб допомогти Україні
"Зараз український письменник Остап Сливинський гастролює в Японії з книжкою "Словник війни". Треба шукати історії, які ти зможеш розповідати. Побувши декілька тижнів в Угорщині, я вже знав, про що мені говорити: про дітей, мобілізацію, не в негативному сенсі, а про те, що це зобов’язання. Треба доносити свою позицію, позицію України, треба говорити про це всім, хто має можливість, особливо письменникам".
Мені хочеться повернутися в художню літературу
"Мене ця подорожня література захопила. Але це у мене не путівники, а подорожні нариси, це книжки в жанрах: художній репортаж, роман-репортаж. Це книжки, в яких я щось шукаю, намагаюся щось пояснити, ставлю якісь виклики. Зараз хочу остаточно повернутися в художню літературу. З 2022 року література є моєю основною діяльністю і сподіваюся, що так і залишиться. Кожній людині потрібна зона комфорту, де вона може відволіктися на годинку, на дві, на скільки вдасться. Для мене це творчість. Не знаю, як би я з цим впорався, якби у мене не було моєї книжки, яку я писав".
