У Тернополі підготували прем’єру вистави "Вертеп". Для її створення використовували штучний інтелект.
Про це Суспільному розповіла керівниця креативного кластеру "Na пошті", продюсерка вистави" Марічка Юрчак.
За її словами, вистава показує іронію над сучасною цивілізацією. Грають у п'єсі учасники трупи "Тимчасовий театр 2.0" громадської організації "Інститут міської культури".
"Ми працюємо не з готовим сценарієм, а ідея вистави і сценарій народився під час підготовки. Режисер прислухався до своїх відчуттів, до відчуттів групи і на основі переживань учасників вистави постала ідея постановки. Інші тексти написані штучним інтелектом, а потім скореговані нашим колективом. Виставу готували два місяці. Наша група розширилась, з'явилися нові учасники. Основна ідея була у тому, щоб інтегруватися в нашу спільноту, нашим новим тернополянам. В п'єcі грають аматори з Маріуполя, Києва, Запоріжжя та інших міст", — говорить Марічка Юрчак.
Режисер Ігор Кусяк каже, що в основу тексту лягла однойменна поема Грицька Чубая "Вертеп" і фрагменти, які написав штучний інтелект.
"Театр — це мистецтво синтетичне і може включати в себе багато всього, синтез різних мистецтв. У цій виставі я дав собі волю. Тут є і танці, вокал, пластика, імпровізація, гротеск. Ми хочемо поговорити з глядачем, поглинути його у свої відчуття, розповісти чим ми живемо, про що зараз думаємо. Ця вистава є своєрідною промовою. В мене виникла ідея, хотів прочитати, як думає штучний інтелект про ситуацію у країні, а й взагалі, що відбувається у світі. Я задавав штучному інтелекту алгоритми і він склав хороший сценарій. Він став частиною вистави, але не повністю. За основу взяли твір Грицька Чубая "Вертеп". Ця вистава написана в 1960 роках".
У виставі беруть участь 20 людей. Це переселенці з різних міст і тернополяни. Грає у п'єсі Лариса Шурховицька з Маріуполя.
"Моя роль — це підсумок мудрості, висновок всьому абсурду життя, щоб ми пам'ятали, що ми все можемо сприймати жартома".
"Я приїхав із Запорізької області до Тернополя і побачив інформацію про театр в соцмережі. Мій чорний капелюх, чорна маска, яка трохи відрізняється від всіх інших, чорний піджак. Я думаю, що це є символом технологічного прогресу. Я думаю, що ми із Ксенією є тими персонажами, які повністю загубили себе, яких уже може ніхто не знайти", — говорить учасник вистави Ігор Каспер.
Світлана Ісаєва приїхала до Тернополя з Херсона. Вона виконує роль організаторки мітингу.
"Головний меседж оцієї всієї сцени з мітингом — показати, що ми сильно залежні від наших телефонів. Ми постійно в них. В наших телефонах є все. І ми постійно забуваємо про наших найближчих".
Це вже друга постановка "Тимчасового театру 2.0" у якому грають тернополяни та переселенці різного віку.
