Майор, командир 83 батальйону 105 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на позивний "Лис" працював у правоохоронних органах, ніс службу в одній з гірсько-піхотних штурмових бригад і територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. З початком повномасштабного вторгнення перевівся у бойовий підрозділ. В інтерв’ю Суспільному він розповів свою історію та бойовий шлях батальйону.
Розкажіть про історію батальйону. Як і коли він почав своє формування?
Першим командиром нашого 83 батальйону був теперішній командир бригади полковник Євген Фоменко. Після нього був підполковник Віктор Гіляновський. Відповідно, я вже третій за рахунком командир цього, тепер не побоюсь слова, легендарного батальйону. Скажімо так, на початку повномасштабного вторгнення я в цьому батальйоні перебував на посаді заступника начальника штабу. Тобто дотично я також доклався до його формування.
Яким ви пам’ятаєте 24 лютого? Де ви були? Що робили? Як сприйняли цю інформацію? Які ваші перші кроки були?
Станом на 24 лютого я перебував на військовій службі вже. Але службу я проходив в Територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Після того, як почалося масштабне вторгнення, оскільки в мене до того був бойовий досвід, бо служу з 2014 року, я ухвалив рішення перевестися в один із бойових підрозділів. Коли вже безпосередньо дізнався про те, що в межах області формується бригада, було ухвалено рішення долучитись. Я написав рапорт з проханням про переведення мене в бригаду.
Всі військовослужбовці пов’язані один з одним.
Давайте повернемося до 2014 року. Ви кажете, що з того часу в Збройних силах. Чому вирішили саме цим займатися в житті?
У 2014 році я прийшов також добровольцем. До того я ніс строкову службу в одній з гірсько-піхотних штурмових бригад. Ну і тоді, коли вже почалася мобілізація, був призов першої хвилі. З того моменту і дотепер я перебуваю на службі в Збройних силах України.
А ви хотіли бути військовим?
До того, як потрапив до армії, я працював у правоохоронних органах. Зрозумів, що це не зовсім так, як я собі уявляв, тому ухвалив рішення пов’язати своє життя зі Збройними силами України.
Зараз ваш батальйон чим для вас є?
Батальйон для мене особисто, як і мабуть для кожного військовослужбовця цього батальйону, — це є щось більше, ніж просто якесь військове формування. Всі військовослужбовці пов’язані один з одним. Можна сказати, члени однієї родини. Тому зараз якраз побратимство в батальйоні підтримується на належному рівні. Завжди можна розраховувати на підтримку когось із товаришів.
Наскільки дух єдності, побратимства важливий у батальйоні?
Надзвичайно важливий. Він, мабуть, настільки ж важливий, як і забезпечення, і решта аспектів. Тому тут в батальйоні стосунки склалися таким чином, що хлопці разом проходили не через один бій. Тому один одного вони завжди намагаються підтримати. В моєму батальйоні завжди можна розраховувати на підтримку товаришів.
Зібралися люди, можна сказати, зріз суспільства.
Розкажіть про свій особовий склад. Про тих, хто сьогодні разом з вами захищає Україну. Це ж, напевно, люди різних професій. Як вони формувалися? Як відбувалося злагодження?
Із моменту повномасштабного вторгнення основна маса військовослужбовців, які зараз проходять службу в моєму батальйоні, прийшли добровільно. Тобто, не за повістками. Зібралися люди, можна сказати, зріз суспільства. Тут є і журналісти, і вчителі, і зварювальники. Люди різних професій, спеціальностей. На даний момент можу сказати, що кожен з них є повноцінною бойовою одиницею. Кожен з них на тому місці, де він має бути.
Як ви зараз можете охарактеризувати бойовий дух у вашому підрозділі?
Основна маса військовослужбовців — це ті люди, які прийшли в перші дні війни. Хтось частково звільняється через сімейні обставини, хтось за станом здоров’я. Тому що в тих умовах, в яких перебували мої військовослужбовці, стан здоров’я, різко в багатьох погіршився. Нас стараються потрохи доукомплектовувати, але кістяк залишається незмінним. На ключових посадах ті люди, які тут з початку війни.
Що ви скажете про мотивацію і про те, що надихає, про те, що стимулює до роботи і не дозволяє зневіритися?
Я думаю, що ступінь мотивації у нас в батальйоні в усіх однакова. Ми вмотивовані, щоб вигнати останнього окупанта з нашої землі.
Батальйон формувався в найкоротші терміни.
А як батальйон підтримує бойову форму?
Щоб підтримувати форму, як фізичну, так і бойову підготовку в підрозділі, ми постійно вдосконалюємося. Також розвиваємося в різних напрямках. Вивчаємо всілякі бойові аспекти: тактику, стратегію. Ну, і бойова підготовка, зокрема.
Які найцінніші моменти для вас як для командира підрозділу в навчаннях?
Найважливіші моменти і періоди в службі, коли люди набирали максимального бойового досвіду, — це безпосередня участь у бойових діях. Перші бої, мабуть, були найбільш основними. Враховуючи те, що батальйон формувався в найкоротші терміни і, практично, одразу вибував у район виконання завдань, достатньо часу на підготовку не було. Відповідно, зараз є можливість в тих, хто призивається, підготуватися і прийти сюди вже готовим. Тому що нам доводилося вступати в бої, під час яких ми навчалися тому, що вміємо зараз. Тепер є трохи можливостей вдосконалити навички особового складу. Зокрема, в навчальних центрах проходять люди підготовку. Постійно ми направляємо на підвищення фахового рівня. Останнім часом спостерігається тенденція, що наші військовослужбовці: солдати, сержанти, офіцери вибувають на навчання за кордон, де їх навчають за стандартами НАТО.
Де з початку повномасштабного вторгнення воював 83 батальйон?
Ми виконували завдання в Донецькій і Харківській областях. Конкретизувати за населеними пунктами я, мабуть, зараз не буду. Про це колись розкажемо.
Під час боїв ваші бійці отримували поранення. Чи ви з ними підтримуєте стосунки?
Так, звичайно, бойові дії не відбуваються без втрат. Тобто, є як санітарні поранення, так і загиблі. Також кількість озвучувати не буду. Багато хто з бійців зараз перебуває ще на лікуванні. Термін лікування, відновлення досить великий. Намагаюся підтримувати зв’язок зі всіма. Також є в мене офіцери профільні, які безпосередньо цим займаються.
М’який, податливий, як товариш і досить жорсткий і вимогливий, як командир.
Який день із часу повномасштабного вторгнення вам запам’ятався найбільше?
Кожен день є унікальним. Один не подібний до іншого. І при такій інтенсивності бойових дій, яка була тоді, найбільше напевно, вибила з колії втрата одного з командирів підрозділу. Зараз йому присвоєно звання Героя України посмертно. Він фактично був опорою на передньому краї як командира, так і начальника штабу. На нього можна було розраховувати, покластися. Втрата капітана Сергія Короля, мабуть, була найбільш болючим ударом.
Ви зараз охарактеризували його службові особливості. А людиною якою він був? Яким товаришем?
Познайомилися ми з ним ще до війни. Попередньо він проходив службу в одному з підрозділів. Тому я був приємно здивований коли, прийшовши в батальйон, побачив там його. Ми переговорили. Підтримували з ним дружні стосунки. І такою основною, мабуть, його рисою було те, що він був досить м’який, податливий, як товариш і досить жорсткий і вимогливий, як командир.
Чи мали ви можливість побувати вдома? Якщо так, розкажіть, скільки часу ви до відпустки не були вдома, або коли вже побували?
Так, перебував в черговій відпустці 10 днів. Зараз новий законопроєкт прийнято, що збільшує кількість днів відпустки для військовослужбовців. Він є надзвичайно важливим, бо всі ми розуміємо: впродовж такого тривалого часу десять днів для відновлення та відпочинку мало. Багато бійців вибувають у відпустки. Ми почергово намагаємося відпустити всіх. Я також в тому числі, був десять днів удома. Також був у Тернополі на урочистостях з нагоди Дня Незалежності та показу фільму про бійців 105 бригади "На день ближче до перемоги".
Що робили вдома? Як минула ваша відпустка?
Відпустка пройшла дуже добре. Просто за стільки часу назбиралося дуже багато невідкладних справ, але більшість часу присвячував дружині та доньці.
Нагадаємо, 105 окрема бригада територіальної оборони сформована 27 червня 2018 року. Від початку війни бере участь у звільнені територій від окупантів на різних ділянках фронту. 4 грудня бригада отримала бойовий прапор.
