На будівлі обласної прокуратури урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену Віталію Стаднику. Чоловік працював у прокуратурі 17 років. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну він не скористався бронюванням і добровільно вступив до лав Збройних сил. 1 жовтня минув рік від дня загибелі Віталія. Про це Суспільному повідомив керівник обласної прокуратури Андрій Миколайчук.
Вшанувати пам’ять Віталія Стадника прийшла родина, працівники прокуратури, військовослужбовці.
"Не може метал передати ні кольору очей, ні його незабутньої усмішки. Але я хочу вибачитися за наше покоління. За те, що ми не змогли зберегти щасливе безболісне завтра. Для нього, для дітей, для дружини. Для тисяч родин України. Тому що нелюд вирішив, що щастя в українських родин забагато", — сказала мати загиблого Марія Стадник.
Під час повномасштабного вторгнення Віталій перебував на посаді начальника управління обласної прокуратури зі званням старшого радника юстиції. Про це розповів керівник обласної прокуратури Андрій Миколайчук.
"Він був професіоналом своєї справи, він знав, що робить. Прекрасно знався на правових питаннях та процесуальних моментах. Я скажу так, це чоловік з характером. Після повномасштабного вторгнення він в перші дні для себе твердо ухвалив рішення. Незважаючи на 17 років прокурорської служби за плечима, незважаючи на якісь особисті питання, маючи прекрасну сім’ю, трьох дітей, прекрасну кар’єру, не маючи жодного досвіду проходження служби військової, він ухвалив для себе твердо рішення взяти до рук зброю і захищати Україну".
Молодший брат загиблого Валентин Стадник також військовослужбовець. Віталій для нього був взірцем і прикладом. У 35 бригаду морської піхоти він потрапив за власним бажанням.
"У нього там були знайомі, певною мірою друзі з морської піхоти. Тому, коли відбувався якраз набір, було декілька місць ще в бригаді, які можна було зайняти. Ну і, відповідно, він попросив свого товариша, щоб той поклопотав перед своїм бригадним командиром про те, що достойна людина і вона буде дійсно виконувати всі команди чесно і праведно. Тому це такий випадок долі. Він хотів завжди в морську піхоту. І так сталося, що він туди і потрапив. Я завжди хотів бути схожим на нього".
Валентин Стадник каже, настав той час, коли чоловікам потрібно про себе заявити якраз у Збройних силах України.
"Я не хочу сказати, що кожен має бути задіяний безпосередньо в штурмах. Є дуже багато військових облікових спеціальностей: як водії, так і забезпечення логістичне, де може бути кожен корисний українець. Але саме вони мають виявляти свою ініціативу і вступати у Збройні сили України. Тому що зараз настав такий час, що кожен чоловік повинен допомагати своїй країні".
За словами Андрія Миколайчука, меморіальну дошку встановили за спільної ініціативи родини та працівників прокуратури.
"Це було спільне рішення родини та прокурорського колективу. Для того, щоб встановити цю пам’ятну дошку, в нас не було задіяно жодної копійки з бюджетних коштів. Були проведені збори колективу. Було ухвалено колективом таке рішення. І це все було профінансовано за рахунок наших працівників. Вчинок Віталія дійсно гідний поваги. Ми маємо пам’ятати і говорити про це, щоб люди знали про це і пам’ятали".
Читайте також
- "Ми мусимо триматися": історія вдови з Тернопільщини Ольги Барни
- "Військова справа була його покликанням": сестра Героя України Сергія Короля
- "Я обіцяла йому бути сильною": мати Віталія Скакуна про рік без сина
