У Тернополі попрощалися з Олександром Данилюком. Він загинув на Донеччині 6 серпня. У жовтні боєць Нацгвардії мав святкувати свій 31 день народження. Рідні, друзі, колеги та знайомі прийшли на Микулинецьке кладовище, щоб віддати йому останню шану.
Воїну було 30 років. Він загинув 6 серпня на Донеччині, — розповів офіцер Нацгвардії України Анатолій.
"Смерть вирвала з наших рядів справжнього патріота та громадянина, мужнього і рішучого головного сержанта підрозділу Національної гвардії України Данилюка Олександра. Поблизу населеного пункту Урожайне він отримав поранення несумісні з життям".
Офіцерка Нацгвардії Надія каже, була знайома з Олександром.
"Цей день нам нагадує про те, якою ціною ми здобуваємо перемогу. Я була знайома з Олександром, з його сім’єю, з дружиною ми навчалися разом. Надзвичайно світла, добра людина. Справжній чоловік, справжній воїн".
На захист України Олександр став у 2013 році, — розповіла його мати Зоя Рочняк.
"Він пішов сам, ми навіть не знали, йому був 21 рік. Пішов сам у військкомат і сам записався до армії. У червні 2014 року потрапив у полон. Ми за ним їздили, допомогли донецькі люди. Дякуємо їм. Пройшов хрещення, разом з Петльованим, який тут поряд похований, вони разом загинули".
Олександр, будучи головним сержантом взводу, хвилювався за побратимів, каже його вітчим — теж військовий ЗСУ Дмитро Рочняк.
"Саша — мій прийомний син. Але в нас не було такого, щоб він мене так називав чи я його називав пасинком. Він завжди для мене був син. Саша був дуже мила дитина. Хоробрий, мужній. Хоч і я військовий, але він не любив ділитися, він шкодував свою маму, щоб вона менше знала. Я знаю, що вони були на Авдіївському напрямку. Багато обстрілів було, але він якось виходив і людей виводив. Так, що у них у взводі втрат не було. Допомагайте ЗСУ чим можете: копійкою, працею, підтримкою, добрим словом. Ми зараз цього дуже потребуємо".
Поховали Олександра на Алеї Слави на Микулинецькому кладовищі.
У захисника залишилися дружина, син, батьки та сестри.
