"Танці — це основа мого життя": історія балетмейстера з Тернопільщини, який захищає Україну

"Танці — це основа мого життя": історія балетмейстера з Тернопільщини, який захищає Україну

Захисник на позивний "Танцор"
Військовослужбовець тероборони "Dancer". Фото: 105 окрема бригада тероборони ЗСУ

Військовослужбовець 105 окремої бригади тероборони на позивний "Dancer" (Танцор) з Тернопільщини став на захист України 25 лютого. До цього чоловік працював головним балетмейстером обласної філармонії. Зараз він командир бойової машини, командир відділення, молодший сержант.

Захисник розповів Суспільному, що до війни займався переважно хореографією.

"Фактично все життя в мене була тільки хореографія. Був головним балетмейстером обласної філармонії, керівником академічного ансамблю танців "Надзбручанка". Викладав в Тернопільському мистецькому фаховому коледжі імені Соломії Крушельницької. Також в студії танцю "Star Dance", тренер з акробатики, менеджер, організатор концертів. Трохи багато мав робіт".

24 лютого. Де ти був? Що робив в той час?

24 лютого я був в Тернополі на "БАМі". Спав вдома. Складав плани на завтра: у філармонії в мене репетиція мала бути, до концертів готувався. Також в мене розклад гастролей був. І тут в 4-й ранку до мене дзвонить концертмейстер наш. Каже: "Коля, війна почалася". Кажу: "Олексійовичу, що?". Каже: "Війна. На репетиції йдемо?". Кажу: "Йдем! Як ні? На десяту, щоб всі були. Все, як має бути". А потім думаю: "Подивлюся новини". Відкриваю новини, а там капець. Все, дійсно почалася війна. Передзвонив до всіх — ніхто вже на роботу не йде.

Що ти робив далі?

Поїхав у філармонію. У нас були збори організаційні. Стосовно чергувань. Це вже стосувалося війни.

Військовослужбовець з позивним "Танцор"
Захисник із позивним "Dancer". Фото: 105 окрема бригада тероборони ЗСУ

Коли ти вирішив іти захищати країну?

25 лютого. 24 ввечері у нас тривога була. Перші підвали. В підвалах плачі дітей. Відповідно, я вже не витримав. Ну, я там побув півгодини. Потім вийшов на вулицю. Моя дівчина каже: "Вертайся назад, зараз може прилетіти". Кажу: "Я не можу сидіти тут. Надто погано". І наступного дня зранку я вже зібрався і пішов у військкомат. Як дуже багато наших знайомих, які зараз зі мною тут служать.

З яким настроєм ішов в тероборону?

Йшов туди, щоб мені дали автомат, щоб я міг стріляти в окупантів, щоб міг захистити свою землю, рідних та й усе.

Ти до того мав військовий досвід?

Ні, я не служив.

Як здобував практичні навички?

Усе разом з хлопцями, все з нуля. Вчився. Я дуже швидко вчуся. Багато дивився відео, все на ходу. В нашому підрозділі, мені здається, більше половини людей, які не служили. Але не зважаючи на це, як вже казав, дослужився і до сержанта, і до командира бойової машини.

Боєць ЗСУ
"Dancer" на сході України. Фото: 105 окрема бригада тероборони ЗСУ

Основні обов’язки твої тут які?

У нас вони майже у всіх однакові. Те, що я командир відділення не дуже мені якийсь пріоритет дає. Навпаки, більше відповідальності. І, відповідно, я мушу вести за собою хлопців. Першим йти, останнім виходити. Наші обов’язки: стояти, тримати оборону в окопах, окопуватися, стримувати агресора.

Де ти був за час повномасштабного вторгнення Росії в Україну?

Харківщина, частина Донеччини була і Сумська область.

Ти вдома був з початку війни?

Був, так. Перший раз через пів року в нас була відпустка. І вже тут недавно за сімейними обставинами, бо мама була хвора, теж був у відпустці. Також приїжджав у коротке відрядження в серпні. Мав нагоду потрапити на презентацію документального фільму "На день ближче до перемоги" про нашу 105 бригаду тероборони ЗСУ. Дуже важко на відстані без рідних, без підтримки. І ще важче те, що змінив стиль життя. Я весь час в русі, весь час танцюю, а тут весь час "в землі", як ми це називаємо. Стільки часу в землі пробули, що вже на тому світі буде звично (ред. — сміється).

"Танці — це основа мого життя": історія балетмейстера з Тернопільщини, який захищає Україну
Захисник отримує відзнаку. Фото: Суспільне Тернопіль

Розкажи, який день із часу повномасштабного вторгнення тобі запам’ятався найбільше?

Позитивних багато, але все-таки негативне згадується. І таких днів теж багато. День, який мені запам’ятався найбільше — це, напевно, важкий день обстрілів, коли загинув перший побратим. Це був найважчий день. Ми тоді стояли на локації разом з десантом. Нас прикомандирували туди, бо там важка ситуація була. Тоді було дуже гаряче. Танки. Прямі влучання. Купа артилерії. Це те, що найбільше закарбувалося в пам’яті. І перша втрата побратима. Ще не знав, як з цим давати раду. Це дуже важко. Це неможливо пояснити комусь. Ми з цим даємо раду одним простим способом. Домовилися з побратимами: просто заморожуємо, зацементовуємо це в серці. А після війни будемо розморожувати, виходити з цього всього. Ми тоді втратили Сашу Осадко, нашого побратима. Позивний "Танго". Дуже хороша, щира людина була. Завжди пам’ятаємо його, як хорошого відповідального бійця і щиру людину. Ну, і це ще важче було сприймати: гинуть кращі з нас.

Боєць
Військовослужбовець на сході України. Фото: 105 окрема бригада тероборони ЗСУ

Ти вже собі спланував, що хочеш робити після перемоги?

Я думаю, що більшість військових хочуть після перемоги спокою. Просто спокою: ні роботи, ні нічого. Поїхати кудись в село чи в Карпати і відпочити від того всього, перезавантажитися. Звичайно, є плани на майбутнє, але перший наш план — це вижити. І потім трошки спокою, а все решта потім.

А танці?

Танці — обов’язково. Танці — це основа мого життя, як би не було. Зараз я в трохи гіршій хореографічній формі, але я думаю, все можливо відновити. Але чи викладати, чи танцювати, чи бути солістом, чи організатором — танці будуть однозначно в моєму житті.

Ти за ними сумуєш? Згадуєш сцену?

Так, звичайно. Стільки часу мого життя вони зайняли. Я згадую сцену, згадую артистів, згадую танці, згадую дітей, яким викладав. Згадую гастролі.

Хореограф
"Dancer". Фото: Надав боєць із позивним "Dancer"

Форму якось намагаєшся зараз підтримувати?

Майже ні. Востаннє танцював рік тому в червні. Тоді ми з дівчиною зняли спільне відео. Вона теж професійна танцівниця. Зняли гарне відео, запостили. Людям сподобалося. Нам приємно також було, що відгуки людей такі позитивні. Оце менш-більш танцював. А там далі просто: на руках постояти, колесо покрутити, хлопцям показати якісь штуки.

Читайте також

На початок