Пара переселенців Ганна Лиховидова і Богдан Рижков одружилися в Тернополі. Жінка – з Маріуполя, чоловік – із Запоріжжя. У Тернопіль переїхали через війну. Ганна волонтерить у Центрі підтримки переселенців "Я – Маріуполь". Богдан знайшов роботу в службі доставки.
До Тернополя пара переїхала в жовтні минулого року. До війни жінка жила в Маріуполі, працювала операторкою в одному з колцентрів міста. Чоловік займався перевезеннями в Запоріжжі. Познайомилися майже три роки тому, на вечірці в спільного друга.
"У 2021 році в мене сталася трагедія, померла мати через коронавірус. В цей час ми почали спілкуватися з Богданом більше. Я приїхала до Запоріжжя до нього в гості, тоді зрозуміли, що кохаємо один одного".
Пізніше Богдан приїхав до Ані в Маріуполь. Дівчина вирішила організувати йому екскурсію рідним містом.
"Підвечір вона захотіла показати мені ковзанку, щоб покататися на ковзанах. Коли ми приїхали, то вона вже була зачинена. Я бачу ще одну таку гарну велику будівлю, запитав її, що це за будівля? Вона відповіла, що це РАЦС. Я кажу: О, то пішли туди. Ми йдемо, я йду на повній рішучості, що зараз прийдемо і одружимось. Це було спонтанно, але до серця було це рішення. Ми прийшли до РАЦСу, але він також виявився зачинений".
Це була остання зустріч Ганни та Богдана в мирному Маріуполі. Через півтора місяця почалася повномасштабна війна.
"Я жила за кілометр від "Азовсталі". Були обстріли. У мій будинок 4 рази було влучання. Я жила десь пів місяця у своїх сусідів. Коли вже влучило в будинок моїх сусідів, ракета розірвалася прямо в димоході, вони зрозуміли, що потрібно їхати. Якось так вийшло, що батько посадив мене з ними і сказав їхати, бо тут вже неможливо жити", – каже переселенка.
Жінка говорить, що майже місяць у неї не було зв’язку з коханим. Завдяки волонтерам разом з іншими переселенцями дісталася до Запоріжжя.
"У нас в Запоріжжі, це як прифронтове місто, почали організовувати такі хаби, куди привозили перших переселенців. Я зрозумів, що в цьому є мій шанс, що я можу її там зустріти. Я після роботи, а я закінчував десь о 15 дня, одразу їхав у такий центр і допомагав людям. Потім в якийсь час мені надходить ввечері дзвінок, дзвонить Аня, яку я одразу впізнав. Це просто такий шок був і щастя, що людина жива", – розповів Богдан.
Коли почалися обстріли Запоріжжя, Ганна та Богдан вирішили виїхати з міста. Взяли квитки на потяг до Тернополя.
Тут живуть п’ятий місяць. Влаштувалися на роботу. Богдан працює в службі доставки, Ганна волонтерить у Центрі підтримки переселенців "Я – Маріуполь". Разом з нею у центр ходить кицька Карамелька. Її підібрали в Запоріжжі на вулиці.
"Вона жила десь біля нашого будинку в підвалі. Я вмовила чоловіка, щоб взяти оцю малечу до себе. І ми її взяли. Потім, коли вже сюди їхали, вона їхала в поїзді разом з нами", – каже Ганна.
Після переїзду до Тернополя Ганна та Богдан одружилися.
"Пішли у "Шлюб за добу" і через добу вже були чоловіком та дружиною", – розповів чоловік.
"В мене мама вийшла заміж в 19 років. І моя бабуся розповідала, коли їй зробили пропозицію, вона вийшла заміж. І вони ось так от прожили 23 роки разом. Вогонь і воду пережили. І я, коли побачила Богдана, зрозуміла, що він дуже схожий на мого батька. Я зрозуміла, що це чоловік, на якого можна покластися, який тебе ніколи не підведе", – говорить Ганна.
Читайте також
- Із Маріуполя виїхали з другої спроби: історія переселенців, які проживають на Тернопільщині
