"Всередині порожнеча, яку заповнить тільки рідний дім": історія тернополянки, яка повернулася з-за кордону

"Всередині порожнеча, яку заповнить тільки рідний дім": історія тернополянки, яка повернулася з-за кордону

"Всередині порожнеча, яку заповнить тільки рідний дім": історія тернополянки, яка повернулася з-за кордону
. Світлана Трач із синами через війну рік жили в Іспанії Суспільне / Анастасія Кисіль

Тернополянка Світлана Трач через війну майже рік з дітьми жила в Іспанії. Тепер жінка повернулася додому.

За її словами, з синами виїхала в Іспанію на початку повномасштабної війни. Там вона працювала, а хлопці навчалися у школах.

"У ніч, коли почали бомбардувати Запорізьку атомну станцію, я вирішила, що пора вивозити дітей. Я не знала, чим це закінчиться. Для мене був найбільший страх, що я не зможу захистити дітей".

Світлана Трач розповідає, до Мадриду їхали тиждень.

"На кордоні було дуже важко. Там ми стояли добу, в автобусі і поруч йшла жива черга, в якій мами з немовлятками, з візками, люди на інвалідних візках, люди, які забирають з собою домашніх тварин. І це взимку, у мороз, на вулиці ніч. Картина дуже страшна".

Сини Світлани – одинадцятирічний Ярослав та шестирічний Остап навчалися у двох школах: іспанській та українській.

Сини Світлани відвідували школі в Іспанії
Сини Світлани відвідували школі в Іспанії. Суспільне / Анастасія Кисіль

"Вони на стаціонар ходили в іспанську, навчання тривало до 18 та 19 години. Далі спортивні секції. І додому приходили о 20-21 годині. Не було можливості поєднати з онлайн навчанням в українській школі, тому ми перейшли на сімейну освіту. Це передбачає, що мама займається з дітьми за шкільною програмою, так ми вчили всі предмети, а вчителям ми здавали всі контрольні та виконані завдання", – каже Світлана.

Сини Світлани – Ярослав та Остап
Сини Світлани – Ярослав та Остап. Суспільне / Анастасія Кисіль

Син Остап розповідає, що найбільше в Іспанії сумував за батьком.

"Я хотів би поїхати в Іспанію в гості, але жити хочу в Україні".

У Тернополі Світлана Трач працює візажисткою. Каже, за кордоном роботи за покликанням не знайшла. Приїхавши додому, жінка повернулась на робоче місце через 10 місяців перерви.

Світлана Трач на своєму робочому місці у салоні краси в Тернополі
Світлана Трач на своєму робочому місці у салоні краси в Тернополі. Суспільне / Анастасія Кисіль

"В Іспанії ми жили в іспанському селі, недалеко від Мадриду, але це все ж таки село і там запити жінок трішки інші, порівняно з нашими. Наші хочуть бути завжди красиві, практично бездоганні всюди і постійно. Там жінки в 35-50 років навіть не поспішають фарбувати волосся. У них природна сивина, яка поступово з'являється і це норма . А макіяж це вже таке зовсім третьосортне", – каже жінка.

На макіяж до Світлани прийшла її колега Марія Левицька. Вона розповідає, салон два місяці від початку війни не працював.

"Не було потреби приходити в салон, фарбуватись, робити війки та брови. Коли трошки морально стало легше, то життя відновилося, робота стабілізувалася. Багато наших людей повернулися, ми почали в салоні більш активніше зустрічатися чи була робота, чи ні. Ми приходили одна одну морально підтримували, спілкувалися".

Світлани Трач та Марія Левицька
Світлани Трач та Марія Левицька. Суспільне / Анастасія Кисіль

В Іспанії Світлана проживала у родичів. Розповідає, про українські традиції не забували, наприклад, колядували для іспанців.

"Перебування в Іспанії можна назвати відчуттям золотої клітки, бо довкола тебе все дуже гарно, але всередині порожнеча, яку може заповнити тільки рідний дім. А рідний дім – це не лише квартира, стіни, а й повітря тут інше, тут сама атмосфера, тут ти народився, виріс, тут твої близькі, тут свої люди. Моє місце тут. Я це відчула з першого дня, коли повернулася і з першого дня, коли поїхала туди".

Світлана Трач із сином
Світлана Трач із сином. Суспільне / Анастасія Кисіль

Читайте також

На початок