До Дня Героїв кореспонденти Суспільного поспілкувались із головним сержантом одного з дивізіонів Тернопільської артбригади Андрієм Довгим. Він - учасник російсько-української війни. На фронті перебував півтора року.
"В Україні в нас всі герої. Від простого люду і до самого захисника. Бо всі стояли на захисті. Як і допомагали, так і захищали зброєю", - переконаний Андрій Довгий.
Головний сержант Андрій Довгий родом з Києва. 6 років чоловік служить у Збройних силах України. Має 5 нагород: від керівництва 44-ї артилерійської бригади, Спілки ветеранів, Тернопільської облдержадміністрації, міськради Тернополя та міськради Києва:
"Прийшлось декілька разів повоювати, походити по лезу… Одного разу ми їздили на 7-й блокпост. Забирати 200-го. Нас дуже сильно накрили мінометом. І за 10 хвилин часу ми так само були на тому світі разів десять. Просто ходили по лезу. Перед машиною міна не розірвалася. А потім, коли вже від’їхали – десь секунд 30-40 на тому місці, де ми стояли – лягло ряд мін".
Разом з Андрієм в зоні бойових дій була кицька Пума. Це кішка його командира. Андрій за нею доглядає поки командир на навчаннях:
"Я не пам’ятаю, хто її подарував командиру дивізії, але вона постійно перебуває з ним. На даний час просто на полігон не поїхала, а так в АТО скоро буде виїжджати так само. Якщо якась тривога – то вже по цих тваринках, по котах і собаках ми це помічаємо. А якщо вони себе спокійно ведуть – то і турбуватися не потрібно. Це, як кажуть, "барометр війни".
Андрій розповідає - його мобілізували після Революції Гідності. Служив у 26-тій Бердичівській бригаді. Після строкової служби – підписав контракт:
"Я родився у цьому житті двічі. Спочатку я знав тільки, що Бандера – то не герой, а бандит. А коли вже потрапив на Майдан і почав спілкуватися з українськими хлопцями – це дійсно ті, хто шанують і поважають свою державу, – тоді я народився заново на світ".
Зараз Андрій служить у військовій частині в Теребовлі. Живе в гуртожитку.
На стінах – фотографії бійців 44-ї артбригади:
"Це в Вуглегірську в нас загинув екіпаж штурма – Коля і Василь заживо згоріли. У командира відірвало ноги. Він віддзвонився. Через 10 хвилин хлопці з боєм прийшли. Але його вже не було".
На другому поверсі гуртожитку Андрій Довгий облаштував "козацьку кімнату":
"Тарас Григорович Шевченко. Наш батько, який так само постійно воював з москалями. Прапор. Цим прапором нас зустрічали на другій ротації. Це зробили нам дітки з такими надписами, з побажаннями - Ми віримо у вас! Я не знаю, скільки я ще буду служити, але хочеться після себе лишити, як кажуть, слід".
Що відомо:
44-ту артбригаду сформували на початку російсько-української війни 9 вересня 2014 року. Підрозділи 44-ї бригади брали участь у боях за Донецький аеропорт, поблизу населених пунктів Червоний Партизан, Озерянівка, Нелепівка, Артемове, Новгородське, Дзержинськ, Зайцеве, Вуглегірськ, Логвинове, Горлівка, Дебальцеве.
