На Тернопільщину переселилася волонтерка з Харкова Алла Фещенко. Вона з 2014 року допомагала переселенцям у рідному місті. На початку повномасштабної війни вона з трьома дітьми, онуком і чотирма собаками переїхала у Шумську громаду.
За словами жінки, на Тернопільщині її діти пішли до місцевої школи.
У Харкові сім’я Алли жила у приватному будинку. Коли почули перші вибухи, то зрозуміли, що почалася повномасштабна війна.
"24 лютого я чітко зрозуміла вранці, що це був не феєрверк. І розуміла я це не тільки з того, що в кімнатах хиталися світильники, а ще й реакції собак. Вони почали гавкати і вити, а на феєрверки собаки не реагують", – каже жінка.
Під час обстрілів Харкова, Алла разом зі сім'єю ховалася в підвалі власного будинку.
"Спочатку була паніка, ніхто не розумів, як і що буде далі. Мені було трошки простіше, бо маю досвід роботи з переселенцями і трохи розуміла, як будуть розвиватися ці всі події далі. Ситуація була погана, ми сиділи тиждень у підвалі площею 20 квадратних метрів. Нас зібралося там 19 осіб. Тиждень ми там жили, тому що було незрозуміло. Лунали хаотичні обстріли, над будинком літали винищувачі, над двором літали ракети", – розповідає волонтерка.
Згодом, каже Алла, довелося покинути дім.
"Покинути дім – це дуже важко. Не просто прийняти рішення, що ти виїжджаєш, Важко все залишити. Одного вечора дуже стріляли і дочка ховала сина, закривала, і він сказав "матусю, я хочу жити". І я зрозуміла, що не можу зламати йому психіку, не маю права. Ні дім, ні місто не варті того, щоб я зламала дітям психіку остаточно", – каже жінка.
З Харкова сім’я їхала власною автівкою. Алла розповідає, що було страшно, оскільки дороги могли бути замінованими.
"Ми їхали кварталом, який спалила війна. Там були понівечені автівки, погорілі будівлі, лінії електропередач висіли, дроти лежали на землі. Я розуміла, що те, що валяється на дорозі – може бути міною, а в моїй автівці були діти і домашні тварини – це найдорожче, що в мене є в житті, тому я навіть речі не брала. Переселенка, з якою я спілкувалася у Харкові, розповіла мені, що покидала дім з молитвою, бо більше їй нічого не могло допомогти. Весь відрізок дороги, де могли влучити, я постійно читала "Отче наш", – розповідає волонтерка.
Донька Алли Альона цього року закінчила школу. Із березня дівчина офіційно навчалася у Шумській школі, але готувалася і до випускного онлайн. Разом зі своїми харківськими однокласниками підготували останній шкільний вальс.
"Ми мали танцювати вальс всі разом, це мало бути дуже гарно, але ми всі роз'їхалися по різних країнах навіть деякі. І знімали відео вальсу окремо, потім з цього будуть робити одне відео. Ідея в цьому така, що зараз ми всі окремо, нас розкидало майже по всьому світу, але ми душею всі разом", – каже Альона.
"Я спілкувалася з батьками однокласників Альони, і вони кажуть: "знімаючи вальс, по декілька дублів робили, бо всі плакали, не можливо було втримати той телефон". Коли кажуть: "Який вальс? Який випускний? Ми не маємо дати оркам з'їсти наші традиції, ми не маємо їм подарувати якийсь проміжок часу, якусь подію", – розповідає мати Альони.
Алла Фещенко – членкиня правління благодійної організації "Станція Харків". З 2014 року вона допомагала переселенцям з Донбасу. Загалом в організації понад 130 тисяч бенефеціарів – це люди, яким зуміли допомогти. Переїхавши на Шумщину, Алла продовжує волонтерити. Зараз збирає допомогу для Харкова та місцевих переселенців, якими опікуються в шумському терцентрі.
"Коли я побачила, що працівниці терцентру надзвичайно добрі і чуйні, то зрозуміла, що не можу стояти осторонь і почала займатися фандрейзингом вже не тільки для харків'ян, а й для тих, хто переселився Шумщину. Я розумію, що їм потрібна підтримка, тому що виживати на новому місці складно не тільки емоційно, а й матеріально і людям треба якось допомагати, підтримувати. Тому я знаходжу якісь ресурси, які я можу, передаю їх у терцентр, а його працівниці тут розподіляють", – розподіляє Алла.
У терцентрі Алла Фещенко познайомилася з Аллою Вихованець. Вона – соціальна робітниця терцентру. Каже, що у Шумській громаді було більше трьох тисяч переселенців, деякі вже повернулися додому. З тими, кому уже допомогли, продовжують спілкуватися.
"Є такі люди, яким хочеться віддати все, чесно кажу", – розповідає Алла Вихованець.
Алли Фещенко каже, що її чоловік залишився в Харкові. Там він волонтерить – возить гуманітарну допомогу, зокрема, забирає волонтерку й з Тернопільщини. Жінка розповідає, що де людина не перебувала – вона можеш внести свою частку у перемогу України.
Читайте також
- Майстриня спорту міжнародного класу з Харкова вчить тернополян танцювати
- "Війна застала нас вдруге": на Тернопільщині проживає пара з Харкова
