Житель Бердянська Дмитро Сидор стоїть на конструкції із цвяхами та навчає цьому інших. 46-річний чоловік через повномасштабну війну переїхав до Тернополя, але улюблену справу не покинув. Чоловік каже, завдяки цвяхотерапії допомагає іншим лікуватися від наслідків війни.
Дмитро розповідає, дошку з цвяхами використовує для терапії, цим займається більше року:
"Це для мене особисто стало порятунком. Був час, коли я не міг себе опанувати, саме стояння на цвяхах дозволило пропрацювати ці внутрішні вузли, зажими, енергетичні застої".
У рідному Бердянську чоловік хотів відкрити школу із цвяхостояння, але його плани зруйнувала війна. Дмитро розповідає, у Тернополі продовжує навчати людей стояти на цвяхах. Він каже, іноді робить це просто на вулиці.
"Цвяхотерапія надзвичайно важлива саме в цей час, коли війна. Ми це відчуваємо. Змінюється через терапію фокус уваги, війна виходить на задній план".
Конструкція із цвяхами називається Садху.
"Вона складається із цвяхів, їх тут більше 900. Відстань між ними – 10 міліметрів, тобто є 8 міліметрів, 10, 11 і вище", – каже Дмитро.
Садху чи не єдина річ, яку чоловікові вдалося вивезти з Бердянська. Дмитро розповідає, в окупації з дружиною пробув 2 місяці:
"Коли над твоєю домівкою щодня летять ракети, а ти рахуєш дні без ракет – це вже натиск на свідомість дуже потужний. Ми виїжджали з дружиною на свій страх і ризик, бо коридорів вже не було.
Це було дуже страшно, їхали через блокпости. Людей роздягали, татуювання шукали. Це великий тиск. Дивитися на це дуже неприємно".
Дмитро каже, вірить у ЗСУ і перемогу України у боротьбі за власні території.
"Нікого не готували до війни, але саме в ці часи кожен рятується, як може. Одні рибалять, інші купаються, займаються спортом, катаються на велосипеді, а дехто стоїть на цвяхах, як я", – розповів Дмитро.
Читайте також
- Перетнули 6 кордонів. Історія переселенців, які проживають в Тернополі
