На російсько-українській війні загинув журналіст з Тернопільщини Віталій Дерех. Він був командиром відділення протитанкового дивізіону штурмового батальйону "Айдар". Про загибель Віталія повідомив його друг, депутат Тернопільської районної ради Андрій Шкула.
За його словами, з Віталієм вони дружили понад 20 років, разом навчалися і працювали. Віталій був хрещеним батьком сина Андрія Шкули.
"Про тих, які загинули, а особливо полягли Героями, прийнято говорити лише хороше. А я, направду, навіть якби хотів згадати щось негативне про Віталіка – не зміг би. За двадцять з лишком років я не пам‘ятаю, аби ми сварились, щось з‘ясовували, мали якусь прикрість чи образу! Ні! Ніколи. Дерех – суцільний позитив, щирість, вогонь, нетипове мислення, любов до життя. Нас поєднує спільне навчання, робота, дружба, кумівство і маса яскравих пригод. Пам‘ятаю, як у віці 14 років Віталік зробив вибухопакет і ми ним обсмалили пів стіни ЗАГСу. А потім втікали понад ставом від правоохоронців. Пригадую, як поїхали в мандри до Дністра, а Віталік, який мав взяти туристичне обладнання і харчі – не зробив того і ми всю ніч палили ватру, щоб не замерзнути, а на ранок – ловили рибу на сніданок. Відтоді я полюбив Дністер. Пам‘ятаю десятки наших спільних "публікацій-провокацій", де ми "скажено чудили". А потім з редакторами часто "розгрібали" наслідки чи фізично відбивались від злих і ображених. Не забуду відрядження в "Айдар", де ще від 2014 воював Віталік і його мегаспокійне "розслабся, то наші гатять" під вибухи снарядів, від яких тремтіли стіни. Перед очима його посмішка з поламаною щелепою після падіння з висоти на промзоні і його "все добре" крізь стиснуті зуби. Пам‘ятатиму, як просив його стати хрещеним своєму синові, а він перепитував "та ти жартуєш, то ж я, добре подумав?"… Я вдячний долі, що звела нас у певний час. Бо бути другом Дереха – для мене честь. Таких людей не можливо забути, тому він буде жити в наших спогадах. Віталіка люблять мої батьки, він був завжди гостем, якого чекала моя сім‘я. Він був найщирішим з усіх, кого я знав. Він прекрасна і неймовірна людина. А тепер його нема… Але в добрих спогадах, від яких буде тепло, він є назавжди", – розповідає Андрій Шкула.
Понад 17 тому з Віталієм познайомилася журналістка Ірина Бєлякова. Вони разом працювали.
"Журналіст, майданівець, доброволець, воїн і наш Герой. Про Віталія можна говорити чимало. Таких, як він, справді небагато. Він завжди вирізнявся з-поміж інших. Його проєкти, статті завжди чіпляли та привертали увагу. Він не боявся жодних викликів ні в професії, ні в житті. Несподіваний, без рамок, веселий, впертий, з біса розумний. Добрий. Надійний. Відколи я почула сумну звістку про Віталія — все життя перед очима. Як збирали його на Мадагаскар у 2013 році, в рамках проекту “З RIA на край світу”. Він подолав тоді понад 20 тисяч кілометрів, щоб розповісти нашим читачам про екзотичні країни — Мадагаскар, Танзанію та Кенію. Як в нього на іншому кінці світу вкрали документи і мобільний, разом зі всіма грошима. Як він, готуючи матеріал про ями в місті, плавав на надувному човні в калюжі на БАМі. Як злетів з другого поверху промзони, готуючи черговий матеріал, і за його життя боролись лікарі, а ми просто молились. Як сміливо йшов на такі проекти та експерименти, про які інші й подумати боялись. А він ліз в саме пекло… Не просто заради матеріалу чи гонорару – він просто був саме таким. В голові у мене мільйон картинок перед очима – ніби з іншого життя. Він – перший на Майдан, перший добровольцем на війну, а ми сиділи тут і чекали бодай якоїсь звісточки від нього і про нього. І я ніколи не навчусь говорити про нього в минулому часі", – каже Ірина Бєлякова.
На своїй сторінці у фейсбуці про Віталія Дереха згадує його товариш Назар Зелінка.
"Дерех – легенда Пласту, журналіст, безстрашний мандрівник та філософ. З 6 років і до загибелі – активний в організації "Пласт – український скаутинг". Пластун-скоб. Співзасновник та виховник в пластовому курені ч.77 імені Івана Гавдиди. Лицар куреня Орден Залізної Остроги. Пройшов Майдан, витягував поранених з Інститутської, з 2014 року декілька років в складі Айдару воював на Донбасі захищаючи Україну. 24 лютого пішов знову захищати Україну", – написав Назар Зелінка.
Віталій Дерех працював журналістом у виданнях “20 хвилин” і “RIA плюс”. У 2016-му боєць отримав орден "За мужність" ІІІ ступеня. У військового залишилися матір і брат.
Загинув Віталій Дерех біля Попасної на Луганщині.
Читайте також
- Вторгнення Росії в Україну, день 95. Текстовий онлайн
