У середу, 24 червня, Державна служба з етнополітики та свободи совісті починає перевіряти Почаївську Свято-Успенську лавру на Тернопільщині. Про це відомство повідомило на своєму сайті. Там йдеться, що фахівці будуть з'ясовувати, чи має лавра зв'язки з Російською православною церквою, діяльність якої заборонена в Україні. В ефірі Суспільне студія історик і релігієзнавець Тарас Антошевський розповів, на які докази має опиратися комісія, щоб довести ці зв'язки, і які умови для цього ще потрібні.
Що фактично може свідчити про зв'язок української релігійної організації з Російською православною церквою?
Є релігійні організації, які є в складі Української православної церкви, яка є частиною Московського патріархату (далі — МП), які є рядовими сільськими парафіями, де священники спілкуються з парафіянами українською мовою, де не моляться за "русскій мір", де немає пропаганди "русского міра", де фактично українці довкола. Натомість Почаївська лавра стала не просто оплотом "русского міра", вона оплот консервативної його версії.
Пригадую, в 2008 році, коли святкували 1020-ліття хрещення Русі, тоді в Українській православній церкві Московського патріархату організовували велику кампанію з пропаганди, що це їхній ювілей, і приїжджали діячі цієї церкви, зокрема, до Львова. Вони побачили літературу, яку з Почаївської лаври у Львові вільно продавали. Це навіть те, що в МП було заборонено, бо це вже було занадто. А Почаївська лавра це продукувала.
Монастир ще наприкінці 19–на початку 20 століття був оплотом російського чорносотенстваЧорносотенці — члени крайньо правих організацій в Росії в 1905-1917 роках, які виступали під гаслами монархізму, великодержавного шовінізму та антисемітизму і це суттєво впливало на місцеве населення.
Багато кому було неприємно заходити в лавру, де ще донедавна на дверях висіла табличка, що "псам-розкольникам-уніатам входу немає".
Ті люди, які добре знають ситуацію зсередини, кажуть, що там багато іноземців мешкало, можливо, і зараз продовжують мешкати, які є переконаними прихильниками МП. Це завжди був оплот "руского міра" навіть більше, ніж Київська митрополія УПЦ МП. Відповідно до їхньої дільності, від тої пропаганди і книжок, які дотепер продають, де є прослава "русского отєчєства", російської зброї і так далі, — це є Почаївська лавра. Це тільки юридичне питання — як це довести. Бо юридично це важко робити, ніж по факту ми бачимо.
У чому можуть проявлятися зв'язки на практиці? Це кадрові рішення, документи, фінансування, листування?
Це може бути лише документальна база — документи, які можна використовувати. Важко використовувати пропаганду, яка йде звідти, яка впродовж також і повномасштабного вторгнення звідти надходила. Це важко, бо дуже часто це все є усно. Натомість видання, приналежність юридичну, канонічну можна довести. Попередньо вже готували документи на інші релігійні організаії, які входять до складу УПЦ МП, навіть підготували інформацію на Корецький монастир, в якого в статуті зазначено, що це частина МП і Російської православної церкви (далі — РПЦ), бо він напряму підпорядковується саме Москві. Проте це не так впливає на нашу судову систему, яка має ставити крапки в цих питаннях.
Наскільки складно державним органам довести наявність таких зв'язків у правовому полі?
Це важко. Коли ти журналіст — ти читаєш їхню пропаганду, тут все зрозуміло. Ти спілкуєшся з їхніми вірянами — тим більше все зрозуміло. Але якщо хтось подає в суд якусь справу — вже є адвокати і буде гра в затягування суду, використання якихось моментів при процесі, коли це буде впливати на рішення судді.
Як на мене, найважливіше — це політична воля. Коли певні судові рішення будуть затягувати роками, то справа не в судовій системі, а в тому, що зовні над судовою системою є політична воля, яка не дозволяє вирішувати певні питання швидко.
Ми вже мали досвід попередніх рішень щодо структур МП в Україні. Коли є політична воля тих, хто приймає першочергово рішення в державі, питання будуть вирішувати швидко і відповідно до закону, а якщо її не буде — то буде, відповідно до того ж закону, затягування справи і гальмування всіх процесів. У цьому випадку, відповідно до нашого чинного законодавства щодо релігійних організацій, ми не можемо йти знизу, якщо структурою зверху не буде доведено, що Київська митрополія і всі підпорядковані їй структури належать до МП.
Деколи довести очевидне — надзвичайно важко.
Які критерії використовує чи може використовувати ДЕССДержавна служба з етнополітики та свободи совісті під час таких перевірок?
Як бачимо з попередніх випадків, це в першу чергу правові документи: статути, діяльність, зафіксована офіційно. Тут не можна використовувати неофіційні документи. Це правове питання, тут не йдеться про фактичний аналіз публікацій на їхньому сайті, він може бути вторинною інформацією. Я би враховував ту продукцію, яку лавра видає. В них є друкарня. Це періодика, яку друкували в їхньому монастирі.
Коли ми заходимо на їхній сайт, ми бачимо, що йдеться про частину РПЦ. Найгірше в цьому всьому, що цей оплот "русского міра" багато людей сприймають просто як монастир, бо він частиною РПЦ є не так довго — з 30-х років 19 століття, це ще навіть не 200 років.
Перед тим він тривалий час і найбільше був розбудований, коли лавра була василіанським греко-католицьким монастирем, пізніше він був українським православним монастирем. Довший час він був українською святинею. Навіть у складі МП були представники, які відчували себе українськими православними.
З кінця Радянського Союзу лавра стала оплотом "русского міра" на заході України.
Чи політична воля, про яку ви раніше говорили, присутня?
Щодо Почаївського монастиря, наразі ми не бачили особливо активних дій. Наприклад на рівні вищих органів. Є місцевий заповідникКременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, який намагається займатися або перебрати майно. Ми бачили, що монахи монастиря мали вседозволеність щодо перебудови комплексу і набудували те, що нагадує російську архітектуру. Є їхній скит, який є окремими підрозділом лаври, який би мав перейти до державної власності. Там також створюють проблеми. Коли приходили представники СБУ, їм чинили перешкоди, і правоохоронці намагалися не загострювати ситуацію.
Щодо Почаївського монастиря, це є одним із найскладніших питань для держави.
Навіть в радянський час його не вдалося закрити, настільки він був впливовим і серед вірян, і серед церкви. Це буде досить складно зробити.
Ми маємо приклади Корецького монастиря, який не є частиною УПЦ МП, він є частиною МП напряму, бо має ставропігійнийОсобливий статус, який присвоюють деяким православним монастирям, лаврам та братствам, а також соборам, який переводить їх у підпорядкування безпосередньо Предстоятелю Церкви патріарший статус, тобто, підпорядковується пряму Московському патріарху. І тут немає політичної волі, щоб його ліквідувати. А він надзвичайно популярний — серед представників різних бізнес- і політичних кіл. Ми маємо приклад Голосіївського монастиря, його настоятель після скандалу втік до Молдови, а тепер повернувся. Монастир впливовий серед різних кіл. Його ліквідувати буде дуже складно.
Нагадаємо, в 2024 році у Почаївській лаврі проводили перевірку щодо збереження культурних пам'яток на території та проводили інвентаризацію. Торік влітку прочани Української православної церкви московського патріархату прийшли до Почаєва, попри заборону їхньої ходи.
8 жовтня 2025 року на території Почаївської лаври намагалися провести слідчі дії. Тоді ж обшуки проводили у Всіхсвятській церкві, яка розташована на території кладовища в Почаєві і належить Свято-Успенській Почаївській Лаврі. Однак змушені були їх призупинити.
